КОРОСТИШІВ – МІСТО ГРАФСЬКЕ
Написав Румянцев   
06.08.2010
«Сім’я і дім» побувала у невеличкому містечку на Житомирщині, що зажило слави багатими покладами граніту. Тепер воно може стати ще й центром зустрічей дворянських династій Європи. Журналістка СіДу розкривала секрети родинного маєтку графів Олізарів, однієї з найдавніших польських дворянських династій, які сприяли розбудові багатьох українських міст. Нині завдяки графу Яну Олізару, нащадкові славного роду, кавалеру мальтійського ордену, в Коростишеві (100 кілометрів від Києва та 25 кілометрів від Житомира) триває справжній туристичний ренесанс.

Подарунок литовського князя 
…Після кількох тижнів дощу в Коростишеві нарешті засяяло сонце. Жителі кажуть, що це Божий подарунок, аби люди могли гідно зустріти графську родину та відсвяткувати день міста і 400-ліття від часу заснування костелу, зведеного коштом родини графа Олізара. Пан Ян із дружиною Малгожатою прибули з Варшави. З Лондона до Коростишева у колишній родинний маєток приїхала братова дочка, з Ватикану – папський нунцій Іван Юркович.
– На території Коростишева були виявлені поселення VI–VII століття, – розповідають мені по дорозі до костелу молоді містяни. – Проте перша згадка датована 1471 роком, коли литовський князь Олександр подарував тоді ще село бояринові Кмиті. Його родина завзято боронила рідні землі від татарських набігів. 1565-го Кмити продали містечко Іванові Олізару-Волчкевичу, київському православному боярину. Відтоді триста років Коростишів належав цій родині.
Дружба бальзаківський, приятель пушкінський, джиґун коростишівський – так називають племінника Йозефа Олізара Густава. З цим ім’ям пов’язані найкращі часи в історії містечка. Нині біля відновленого костелу стоїть йому пам’ятник. Закінчивши Кременецький ліцей, Густав Олізар поїхав разом із хворим батьком до Італії, де познайомився з сестрою Наполеона, княгинею Поліною Боризе.
Розкішна панянка просила коростишівського дворянина викрасти її з австрійського полону та жити з нею як з дружиною. Але такий поворот долі міг коштувати молодикові життя. Він, вчасно схаменувшись, одружився з її фрейліною – графинею Кароліною де Моло та після весілля повернувся в Україну.
Тут власник Коростишева заприятелював із багатьма письменниками. Він зустрічався з Адамом Міцкевичем, Олександром Грибоєдовим, Генріхом Ржевуським. А Олександр Пушкін присвятив Густаву один зі своїх віршів. Він був за дружбу великому французькому письменникові Оноре де Бальзаку, коли той одружувався з Евеліною Ганською в Бердичеві.
Його неспокійна творча душа прагнула більшого. Густав долучився до декабристського руху, за що потрапив до Петропавлівської в’язниці в Петербурзі. На щастя, через брак доказів його звільнили. Однак коли розпочалося польське повстання, граф не зміг приховати свого співчуття до його учасників. Відтак Густава з дружиною вислали до Курська. Двох рідних братів було засуджено до 20 літ каторжних робіт у Сибіру, а третього брата ув’язнено в Житомирській тюрмі, з якої йому вдалося втекти до Франції.
Повернувшись із заслання, 1837 року він відкрив бальнеологічний курорт-лікарню. З участю графа в Коростишеві заклали парк, який досі називають «малою Софіївкою». Захворівши, Густав лишив маєток синові Каролю, а сам поїхав до Дрездена лікуватися. 2 січня 1865 року граф помер у Німеччині.

Гідний імені славного
Давній рід Олізарів нині представляють два брати – Ян і Михайло. Їхній батько виїхав із Коростишева на початку минулого століття п’ятилітнім хлопчиком, сім’я рятувалася від радянського терору. За кордоном він повсякчас цікавився життям містечка, дуже хотів повернутися на батьківщину. Проте так і помер, не побувавши в Україні. «У 1970-х роках я хотів відвідати наш колишній маєток, – розповідає граф Ян Олізар. – Надіслав прохання до Києва, аби представники радянської влади дозволили приїхати на батьківщину тата. Проте відписали, що мене ніхто тут не чекає».
Ці слова стали для нього неабияким тягарем. Разом із дружиною Ян Олізар перебирається з американського міста Флориди до Варшави, аби жити ближче до Коростишева. Після проголошення незалежності України нащадок Олізарів побував у вимріяному роками містечку. Те, що він там побачив, вразило його ще більше, аніж відмова відповідних радянських служб…
Графи Олізари взялися за відбудову маєтку. Люди у Коростишеві добрі, дружні й працьовиті. Вони радіють, що Олізари повернулися на батьківщину та сподіваються, що через кілька років Коростишів стане місцем зустрічі багатьох дворянських родин Європи.

Джерело: simya.com.ua  

опубліковано
Додати новийПошукRSS
sasha135   | Administrator | 2010-08-06 14:32:03
Ну як?
Анонімно   | 95.132.106.151 | 2011-02-15 20:25:20
клафно
Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі!