Одним з перших свою версію щодо назви міста висунув краєзнавець Л. Похилевич у праці «Уезды Киевский и Радомысльский: Стат. и ист. заметки о всех населенных местностях в тех уездах и с подробными картами их». Він пише: «Корость или короста на славянском языке означает гроб. (Вложиша (тело св. Владимира) в корьсту мороморяну»). Следовательно, Коростышев тоже, что Гробовой. И в самом деле есть местная причина подобного названия. Близ местечка находятся древние долмены или каменные надгробные памятники».
Коростишівський краєзнавець М. Бродацький в статті «Найдавніший Коростишів» пише: «Походження нової назви (Коростишево) пов'язане з виникненням переважно хліборобського поселення на лівому березі Тетерева, де жителям ціною великих зусиль доводилося відвойовувати від лісу поле, звільняти його від пеньків, корчів, коріння. Від давнього українського слова «корост» тобто корчі, пеньки, коріння і пішла назва Коростишево».
Наукові працівники інституту мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР кандидати філологічних наук О. Стрижак та О. Безпояско дотримуються думки, що топонім Коростишів є присвійною формою іменника, утвореного за допомогою суфікса -ів від прізвиська Ко-ростиш. У свою чергу антропонім Коростиш виник шляхом додавання до основи Корост суфікса -ши. За що прозивали людину Коростом — не відомо. Можливо, за хворобу?
Певної міри такої позиції дотримувався й старший науковий співробітник інституту російської мови АН СРСР Ж. Варбот. Він пише: «Никаких определенных исторических сведений о происхождении названия Коростышєв обнаружить не удалось. Судя по форме названия (суффикс -ев), оно возникло как производное от имени. Правда, имеющиеся в нашем распоряжении источники не содержат древне-русского имени Коростиш, есть лишь имена Короставий (1435 г) и Коростовой (1485 г.). Но существование имени Коростыш на базе слов короста, короставый вполне возможно.
Следует учесть, что прозвище—имя Коростыш могло быть мотивировано не только наличием у человека струпьев, коросты, но и манерой поведения, характером: в русских говорах довольно широко известно употребление слова короста как обозначение гордого, заносчивого человека, с которым трудно общаться (Словарь русских народних говоров. Гл, ред. Ф. П. Фи-лин. Вьіп. 14)».
Досить грунтовно в середині 1980-х років вивчала топоніми району бібліотекар бавовняної фабрики Л.А. Омельченко, яка опублікувала в районній газеті декілька статей на цю тему. Вона також схиляється до думки, що назва міста походить від імені, прізвища перших поселенців, або засновника поселення Коростиша, хоч і не відкидає походження назви від старослов'янського «корст», «корост»—камінь.
Кандидат філологічних наук В. Єршов, спираючись на діалектологічний матеріал, зібраний ним в Коростишівському районі, стверджує, що назва міста пішла від слова короста. І дає пояснення цьому слову як «випалене місце на землі після вогнища». На його думку, ті ж, хто поселився на несприятливому місці для життя, очевидно могли отримати прізвиська коростиші, де архаїчний суфікс -ши означає емоційно-негативне ставлення, а наступний суфікс -їв чи -ов, що приєднався до топоніма пізніше, означає приналежність до когось, чогось.
А ось що писав доцент Житомирського педінституту П. Білоус в газеті «Радянська Житомирщина» від 24 вересня 1996 року: «Назва міст Коростень і Коростишів виходить з давньослов'янських оповідей про те, що покровителем древлян, а саме до цього племінного союзу належала наша територія в 9-10 століттях, був бог літньо-осіннього Сонця—Хорс, а оскільки відомо, що капища (місце поклоніння язичеським богам) були як в Коростені, так і в Коростишеві, то в назвах цих населених пунктів відбулося ім'я сонячного божества». Що ж до чергування звуків, то в нашій мові, свідчить автор далі, взаємозаміна г, к, х—досить помітне явище.
П. Білоус припускає також, що «Топонімічним двійником Коростеня (а в давнину, може й другим після столиці древлян містом) в основі семантики назви Коростишева може бути й маловідома легенда: «...а друге капище було на Тетереві, поклонялися й тут Хорсу, але не тішилися гординею, бо малі були перед Коростенем Великим». Із легенд довідуємось про давню форму творення паралельних топонімів. Наприклад, відомо, що були Київ і Києвець. Виходить споріднені й Коростень та Коростишів, а суфікс -ши вказує на меншовартість».
Інші ж населені пункти області, які походять від слова корост, він пов'язує зі словом корст—по-давньому «камінь», тобто поселення на камені.
Різні тлумачення слова корост ми знаходимо і в словниках української мови, зокрема, у Грінченка. Серед них загальновідоме короста—хвороба шкіри, так і менш вживані «короставий»—жорсткий (з твердою поверхністю), «корост»— коріння та інше на полі, «коростувате»—поле, на якому багато коріння.
У «Топопомічному словнику довіднику Української РСР: М. Янко «давнословянське слово корость, означає камінь.
А в книзі О. Кругляк,і «ім'я вашого міста» слову корост дається пояснення також як «хмиз», «чагарник».
Як бачимо, однозначної думки щодо назви нашого міста немає. Версії висуваються різні і відкидати жодну з них не можна. Особисто я перевагу віддаю все ж таки походженню назви Коростишева від власного імені чи прізвища одного з його засновників. І ось чому. В Литовській метриці, датованій 1471 роком, дається перелік приписаних до Житомирського замку населених пунктів. Серед них згадуються села Романово, Левков, Бординов, Костешов. Всі вони, звичайно, утворились від імені чи прізвища.
Окремого дослідження потребує вислів «Костешовь двор», яке окремі дослідники-краєзнавці тлумачать як Коростишев. е одним доказом версії, що я підтримую, може бути й легенда, в якій розповідається, що в давні часи на наш край часто нападали татари, грабуючи і вбиваючи його населення. Ні князь, ні воєводи не могли від них оборонитись. Тоді один з жителів, зібравши загін хоробрих чоловіків, зробим на березі річки Тетерів засідку і розбив ворогів, а на місці цієї засідки заклав укріплений двір. Від прізвища славного отамана і пішла назва поселення Коростишов.
| опубліковано |
|
| |||||
| |||||
да скукотиша)))
| |||||