The payout rate
  • Narrow screen resolution
  • Wide screen resolution
  • Increase font size
  • Decrease font size
  • Default font size
  • default color
  • red color


Охранник Киев
Робота, заробіток
(28.09.2018)


Головна arrow Історія міста arrow Відродження з попелу
Відродження з попелу Надрукувати Надіслати електронною поштою
Рейтинг: / 1
ГіршаКраща 
Написав Administrator   
06.03.2008

Війна – важка, виснажлива – залишила по собі в районі страшну руїну. Ворог понищив усі промислові підприємства, великої шкоди було завдано закладам освіти, культури, охорони здоров'я, колгоспам. Відбудовувати ж поруйноване протягом 1944-1945 рр. випало переважно жінкам, старикам і підліткам. За два з полониною роки окупації району було зруйновано і пошкоджено 286 колгоспних будівель. З 70-ти тракторів, що були в МТС у 1941 році, залишилось - 32 і ті потребували значного ремонту. За згаданий період було знищено 212 гектарів садів, 242 - хмелеплантацій, зруйновані майже всі тваринницькі ферми, зведено громадське тваринництво. Кількість корів у людей за цей час зменшилась більш ніж у двічі, свиней і овець більш ніж в 10 разів. З 8453 дворів, які нараховувались у районі до війни залишилось 7887. Повністю було спалено 5 шкіл. Значних руйнувань зазнали паперова та бавовняна фабрики, районні лікарня та поліклініка.

Всього ж матеріальні втрати господарств району становили 453 мільйони 310 тисяч 642 крб. (у тодішніх цінах).

Незважаючи на значні труднощі з району тільки за перші місяці після визволення було в фонд Червоної Армії направлено 4501 центнери хліба, 1500 тонн картоплі, 63 тонни м’яса, 110 тонн сіна.

Біля 3 мільйонів карбованців було внесено жителями району на воєнні позики, які випускались в 1944 році, крім того 550424 карбованців грішми, 40 тис. карбованців облігаціями державних позик та 275 карбованців золотом було направлено від району на побудову танкової колони "Колгоспник Житомирщини".

Поряд з кращими почуттями людей, які проявились в цей час, віддаючи все для фронту, все для Перемоги, слід відмітити, що на позики і під заготовки забирали в людей останню копійку, чи скотину. Влітку 1944 року сотні молодих коростишівців як добровільно так і примусово були направлені на відбудову шахт Донбасу.

І все ж життя у місті та й селах потроху налагоджувалося. Вже в січні 1944-го почала виходити районна газета «Коростишівська правда», а у березні — розпочались заняття у педшколі, 40 школах та 2 інтернатах для сиріт. Відновили свою роботу районна бібліотека і кінотеатр. Влітку 1944-го запрацювали цехи промкомбінату (директор Г. І. Райх), де шили одяг, взуття, варили мило для потреб жителів міста і району.

У серпні ж продукцію виробляли вже 20 підприємств міста, в т. ч. спиртовий і лісозаводи, гранітний кар'єр, маслозавод, млин, хлібопекарня, меблева фабрика…

Наприкінці травня 1945 року стала до ладу паперова фабрика. Десятки робітників виконували свої виробничі завдання на 150-200 процентів. Серед них були сіточниця Г. Юревич, старший рольщик В. Горобчук, машиніст паросильної установки В. Стругайло, токарі Б. Касперович та І. Рожко.

Коростишівці були одними з ініціаторів руху по відбудові народним методом шкіл, бібліотек, клубів, лікарень. Без витрачання державних коштів до нового 1944-45 навчального року було підготовлено 18 шкіл. Ось що писала газета "Правда України" від 19 липня 1945 року в своїй замітці.: "16 червня 1945 року на недільник вийшли 7500 жителів Коростишівського району. Ними було відремонтовано 2 корпуси районної лікарні на 60 ліжок, поліклініку, вендиспансеру будинок грудної дитини, двоє дитячих ясел, три амбулаторії, 14 - фельдшерсько-акушерських пункти. Побудовано 4 нових хліви, встановлено 2,5 км. нової огорожі. На все це було витрачено 600 м.кв. скла, 1 тонну гвіздків, 250 кубометрів лісоматеріалу. Загальна вартість виконаних робіт дорівнювала 700 тис. карбованців, не враховуючи вартості робочої сили.

Значна робота була проведена на бавовняній фабриці. Протягом 1944-47 рр. тут було споруджено приміщення прядильного, ворсувального та фарбувального цехів, введено в дію нове устаткування. І вже у 1950-ім обсяги виробництва продукції зросли на фабриці в порівнянні з 1946 роком на 422 проценти.

Активно проходили відбудовчі процеси і в каменярській галузі. По дві-три норми щоденно виконували брати Г. і Й. Райчуки, І. Лантвойт, П. Зінчук, І. Романюк, С. Більченко, С. Кучик та інші.

У 1946-ім поблизу Коростишева було виявлено родовище бурого вугілля, а через рік почалось будівництво першої шахти. її спорудження здійснювалось під керівництвом А. Кравченка, а шахтоуправління очолив Р. Федорченко. Перші 6,4 тисячі тонн вугілля шахта видала на-гора у 1949-ім.

На 1946 рік хоч І було відремонтовано приміщення 71 ферми для великої рогатої худоби, але кількість її в них була на 2 тисячі менша довоєнного рівня, швидше відновлювалось поголів’я овець, свиней, птиці. Через відсутність техніки, особливо тракторів і комбайнів, відсутність кваліфікованих кадрів значно обробіток землі. Так врожайність зернових в 1945 році становила лише 4,3 цнт. з гектара, картоплі 41 цнт з гектара, ще гірший урожай було зібрано в 1946 році, що спричинило до голодувань, змушувало сотні людей покидати свої домівки і виїзджати на заробітки, або везти свій останній скарб для обміну на продукти харчування в західні області України. Лише в 1947 році становище в сільському господарстві дещо поліпшилось, хоч врожайність залишилась низькою 5,5 цнт. з га, але це було в два рази більше ніж в 1946 році. З 1947 по 1950 роки поголів’я великої рогатої худоби збільшилось на 145 процентів, в тому числі корів на 500 процентів свиней на 150%.

За ці ж роки МТС отримали 50 тракторів, 12 комбайнів, 12 молотарок, 17 картоплесаджалок.

Вже в 1949 році валовий урожай зерна досяг довоєнного рівня а врожай картоплі в 1950 році перевищив врожай 1947 року в три рази. За післявоєнні роки в районі було створено 21 став загальною площею 60 га.

Передові ланкові Ф. Пожарська з Харитонівки, П Субіна з Козіївки, М. Захарчук з Кам. Броду, І. Корнійчук і Ф. Журба з Березівки (сучасне Садове) отримували досить високі врожаї сільськогосподарських культур.

В 1950 році відбулось укрупнення колгоспів, з 73 їх стало 31. В середньому на 1-колгосп припадало 1200 га землі, коли до об’єднання в 14 господарствах було до 200 га, та й кількість дворів на колгосп налічувалось 300-1100, до об’єднання в 34 господарствах було 25-100 дворів.

У жовтні 1950 року валове виробництво промислової продукції у районі досягло довоєнного рівня, окремі підприємства мали ще кращі показники.

Так, промкомбінат виробив продукції в 2,5 раза більше, порівняно із 1947 роком. В рахунок 1951 року працювало Коростишівське шахтоуправління. У місті вироблялись тканини, ковдри, папір, спирт, одяг, вози, гранітні вироби.

З 1947 по 1950 рік тут було збудовано 3 двоповерхові будинки, 23 котеджі для робітників і службовців, 221 хату. Продаж промислових товарів за цей же період збільшився в 3,4 раза.

У 1950 році у 47 школах району навчалось 10363 учнів і працювало 462 вчителі. У районній лікарні налічувалось 30 лікарів та 178 працівників середнього медперсоналу, 75 ліжок. На трьох промислових підприємствах міста діяли медпункти.

У районі на той час працювало 36 клубів і 28 бібліотек, в фонді районної бібліотеки нараховувалось 11,5 тис. книжок.

Досягнення коростишівців за післявоєнні роки були представлені на сільськогосподарсько-промисловій виставці, яка відкрила свої павільйони 1 жовтня 1950 року в міському парку. Великі зміни відбулись і на інших підприємствах міста. Технічну реконструкцію і розширення виробничих площ було проведено на бавовняній і паперовій фабриках, спиртовому заводі. Зокрема, паперовій фабриці це дало змогу в 1957 році виробити паперу в 4 рази більше, ніж у довоєнний період і втричі — порівняно з 1950 роком.

Виробництво ковдр на бавовняній фабриці з 1950 по 1957 рік зросло більш, ніж в 2 рази.

У 1957-ім було введено в дію Коростишівський льонозавод, побудовано залізничну станцію.

У другій половині 50-х років місто почало швидко розбудовуватись. В 1957-ім, зокрема, було споруджено цілий квартал будинків для шахтарів по вулиці Миру. Тільки за два роки з 1955 по 1957 в Коростишеві з'явилося 15 нових вулиць. Замість одноповерхових будиночків зводилися триповерхові.

Поступово збільшувало виробництво в 50-их роках сільське господарство району. Кількість тракторів в МТС району зросла з 1950 по 1955 рік на 64. За цей нас було отримано 42 зернозбиральні комбайни, 13 льонобралок і льнокомбайнів. Вперше в 1954 році на поля району вийшло 7 картоплекомбайнів, 9 картоплекопачів. В 1958 році МТС було реорганізовано. Техніку продано колгоспам, а на їх базі створено

В 1955 році в колгоспах працювало 40 агрономів, 22 зоотехніки, 8 ветфельдшерів, але керували колгоспами в основному практики, лише 3 голови колгоспу мали агрономічну освіту.

Вмілими керівниками господарств проявили себе в 50-60-их роках С.В. Ящук з с. Гуменник, Д.С. Буханчук з с. Студениці, Д.В. Кузьменко з с. Більковець.

Зростала і економіка колгоспів. В 1956 році 12 з них мали прибуток більше ніж мільйон карбованців. Якщо в 1953 році середній урожай зернових становив 4,8 цнт. з гектара, то в 1958 році з кожного гектара було зібрано 8,6 цнт, зернових. Валові збори картоплі за цей період зросли до 2,1 раза, площі під цією культурою виросли до 4941 гектара. Підвищення врожайності і збільшення валових зборів сільськогосподарських культур сприяло поліпшення культури землеробства, збільшення кількості добрив на полях. Так в 1958 році на кожний гектар було внесено 9,5 тонни добрив проти 3 тонн в 1953 році.

В 1955 році колгоспи вперше посіяли 337 гектарів цукрових буряків, середній урожай яких складав 150 центнерів на кожному гектарів. В цьому ж році було посіяно на 2596 гектарах кукурудзу, що в 11I разів більше попереднього року. Кращих результатів в вирощуванні цієї культури досягли Г. Кузьменко з с. Більковець, М. Корченюк, С. Ярмак с. Старосілець.

За період з 1953 по 1956 рік поголів’я великої рогатої худоби в районі зросло на 52%, в тому числі: корів на 85%, свиней - 113%, виробництво молока збільшилось в 4 рази, вовни - в 4,2 рази, яєць – в 4,5 раза.

Високих показників в тваринництві досягли в 50-ті роки доярки: Гончаренко Н.А. з Студениці, Г.І. Куцаківська з Гуменник, Г.А. Лагоденко з Більковець, А.С. Заліщук з Старосілець; свинарки: О.В. Шахрай з Студениці, М.В. Алфеева з Більковець. Але в більшості господарств продуктивність в тваринництві була низькою. Лише в 1956 році було надоєно 1088 кг. молока від корови в середньому по району. В 1959 році на кожні 100 га сільськогосподарських угідь вироблено 164 цнт. молока, 26,5 цнт. м’яса, значно менше планових показників того часу.

У середині 50-х років у районі вже працювали 8 середніх (на 3 більше, ніж в 1951-ім), 18 семирічних і 16 початкових шкіл. Характерно, що в 1955 році кількість 8-10 класів збільшилась проти 1951 року, а учнів в них — в 4 рази. Класних кімнат не вистачало, тому міські школи працювали в дві зміни. Дещо кращі умови для навчання мала середня школа №1, нове приміщення якої було побудоване в 1954 році. Великим авторитетом серед колег і учнів користувались заслужені вчителі України М. Дубова, Є. Бабич, вчителі П. Шульга, М. Чумак.

У 1959 році в місті працювало 3 дитячі садки, в яких перебувало 185 дітей, що явно не задовольняло потреби в них.

У 1953 році за свою самовіддану працю було нагороджено найвищою урядовою нагородою — орденом Леніна — головного лікаря Коростишівської лікарні Д. Потєхіна. Медалями були відзначені також лікар О. Муравіна, акушерки В. Паламарчук та М. Зелінська.

У 1959 році в Коростишеві діяло 3 бібліотеки, Будинок культури, кінотеатр. В селах працювало 30 бібліотек, 29 сільських і 17 бригадних клубів, 8 стаціонарних і 7 пересувних кіноустановок.

З 1 вересня 1959 року було відкрито музичну школу. Всього ж у закладах культури району працювало 156 чоловік.

Пожвавилась і спортивно-масова робота, особливо після відкриття в 1955 році нового стадіону «Шахтар». Найкращих показників в спорті в 50-ті роки добились велосипедисти та футболісти району: вони були призерами обласних і республіканських змагань. Велосипедистка Г. Колбасенко у 1959-ім стала майстром спорту, а коростишівська команда «Шахтар» (капітан Є. Масленніков) виборола звання чемпіону області і володаря кубка Україну з футболу.

За досить невеликий (за історичними мірками) період часу у місті і районі відбулися значні зміни. А стали можливими вони лише завдяки самовідданій, натхненній праці людей, на плечі яких лягло багато випробувань. І вони їх з честю витримали.

опубліковано
Додати новийПошукRSS
Анонімно - Не повага.   | 81.21.3.86 | 2010-05-19 06:57:11
Да,раніше були зміни,зараз також все змінилося. Тільки раніше до людей відносились з повагою на робочому місці,а зараз образи на першому місці,тому і буде бардак,нема культури і вихованності .
Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі!


 
< Попередня   Наступна >

Авторизація






Забули пароль?
Ще не зареєстровані? Реєстрація

Статистика

Користувачів: 10061
Новин: 233
Посилань: 16
Відвідувачів: 24311701

Хто он-лайн

Зараз на сайті: 4 гостей та 3 користувачів

Голосування

Які фільми Вам більш всього подобаються?
 

Випадкова картинка

DC5E3B33189E-1.jpg

Погода


GISMETEO: Погода по г.Коростышев