У 1900 році в Коростишеві — волосному центрі Радо­мишльського повіту Київської губернії — нараховувалось 807 дворів і проживало 5463 жителі, з них чоловіків — 2793 і жінок – 2670. Головним їх заняттям було землеробство. За містечком рахувалося по­над 17909 десятин землі. З них більше 16645 десятин на­лежало поміщику, генерал-майору Олексію Петровичу Плем'янникову, 42,5 — церк­ві г 1222 десятини — селянам. Сам поміщик, як і селяни, вів осподарство по трьохпільній системі.

У Коростишеві в той час зна­ходились телеграфна і пошто­ва станції, 2 православні церк­ви, римсько-католицький кос­тьол, каплиця, 6 єврейських синагог, лютеранська кірха, учительська семінарія і при ній - двокласне зразкове училище, 2 церковно-приходські школи, і лікарня, де працювали один лікар і два фельдшери, аптека, трактир і погріб для продажу вина, 4 постоялих двори, вино­курний завод, на Якому працю­вало 12 робітників на чолі з винокуром М. Ф. Завадським.

Винокурня належала О. П. Пле­м'янникову, як і пивоварний за­вод, де працювало 10 чоловік на чолі з пивоваром Ю. І. Кейліхом. Він же і орендував цей завод у поміщика. Плем'янни­кову належала також суконна фабрика, де працювало 10 чо­ловік. Друга суконна фабрика, на якій нараховувалося 8 робі­тників, належала Роберту Арнольду.

Була у місті і цигарково-па­перова фабрика, що належала торговельному дому синів і на­щадків Хаїма Воловника, на якій працювало 70 робітників, з них — 50 жінок.

Фабрика шведських сірників належала Ользі Тарасівні Селе-цькій. На ній трудилися 70 ро­бітників, а виробництвом заві­дував І. Д. Бару.

Каменотесні майстерні на­лежали Я. Я. Ріццолатті (10 ро­бітників), Мошці Вінарському (8 чол.), Берку Букштейну, Нуті Фельдману (по 6 чол.). Крім того працювали ще дві невеликі каменотесні майстерні і 5 су­конних майстерень, ,3 водяні млини, 3 маслобоййь,шкіряний завод Шами Ципенюка, на яко­му працювали 3 робітники, цегельний завод поміщика Пле-м'янникова з 10-ма робітни­ками, цегельний завод Лейби Староселецького (6 чол.), 17 кузень.

Базари у Коростишеві від­бувались по середах і п'ятни­цях щотижня. А ще — 6 ярмар­ків на рік: на Хрещення, в се­реду 4-ї неділі Великого пос­ту, на Вознесіння, 29 липня, 8 вересня і 7 листопада. Селян­ська громада мала оброчну статтю — каменоломню, яка приносила 200 карбованців прибутку. Громадський продо­вольчий капітал на 1 січня 1900 року становив 3658 крб. 33 коп.

На кошти цигарково-папе­рової фабрики і коростишів-ських селянської та міщансь­кої громад утримувався поже­жний обоз, в якому налічува­лося 1 насос, 16 бочок, 16 ві­дер, 16 багрів, 2 драбини. Отаким було наше майно в 1900 році за статистичними даними.