The payout rate
  • Narrow screen resolution
  • Wide screen resolution
  • Increase font size
  • Decrease font size
  • Default font size
  • default color
  • red color


Продаж готелю, м. Ра
Нерухомість
(18.09.2017)

Продаж приміщення ві
Нерухомість
(18.09.2017)

Продаж двоповерхової
Нерухомість
(18.09.2017)

Продаж кафе, бару, р
Нерухомість
(18.09.2017)


Головна
Коростишів у 1905-1912 роках Надрукувати Надіслати електронною поштою
Рейтинг: / 186
ГіршаКраща 
Написав Administrator   
24.10.2015

М.В. Слівінський

м. Коростишів

Коростишів у 1905-1912 роках

Неспокійними були для Коростишева 1905-1907 роки. 14 лютого 1905-го спалахнув страйк на сірниковій фабриці. З 92 робітників, що працюва­ли тут, до акції протесту приє­днались 30. Учасники страйку вимагали збільшення зарпла­ти і скорочення робочого дня. Але власники підприє­мства відхилили вимоги трудящих. 2 квітня 1905 року група ремісників-кравців майстерні Островського поча­ла вимагати від нього збільше­ння заробітної плати, зменше­ння робочого дня і поліпшен­ня умов праці. У випадку від­мови люди погрожували зруй­нувати майстерню. Поліція на­магалася втихомирити єврей­ську молодь, але та почала стріляти з револьверів, щоп­равда, понад головами. Смі­ливими діями поліцейських були затримані організатори виступу Янкель Шлемов і Янкель-Бенев Морози, інших ро­зігнали. Наступного дня було заарештовано М. М. Рабіновича, Г. Л. Лур'є та Д. Б. Столинського і засуджено до 1 року й 3 місяців ув'язнення.

19 жовтня 1905 року в Коростишеві відбулась політична демонстрація проти дарованої царем конституції. В ній активну участь взяли місцеві каме­нотеси, робітники паперової фабрики та ремісники-євреї. О 14-й годині демонстранти з ви­гуками «Долой самодержавие!» і «Да здравствует свобода!» на­правились до вчительської семі­нарії, щоб там, у залі, провести мітинг. Попереду на коні з червоним прапором їхав Михайло Жиляєв. Але директор семінарії наказав закрити ворота і, незважаючи на вмовляння керівників демонстра­ції, не погоджувався їх відкрити. Спроби зламати ворота силою також ні до чого не привели. Тоді окремі демонстранти почали пе­релазити через загорожу та во­рота. На той час у дворі семіна­рії з'явився фельдшер Шишкін і також почав переконувати робітників покинути територію. Коли ж умовляння нічого не дали, він налякав, їх уколами та клізмами в одне місце, що до віку запам'ятають свій непослух. І це подіяло. Каменотеси, (а то були в основ­ному його пацієнти) почали по­маленьку перелазити через за­горожу назад. «Навіщо лізти че­рез тин і ворота, якщо можна ввійти через хвіртку?», – сказав Іцик Айбіндер. Єврейська мо­лодь, обійшовши тин через біч­ну хвіртку ввійшла на подвір'я семінарії, а з нею в'їхав з пра­пором і Михайло Жиляєв. Залишившись сама, єврейська молодь почала співати Мар­сельєзу, але оскільки співці були невдалі, то семінаристи гімн не підхопили, а звернулись до уч­нів із промовами. Та й хороших ораторів серед них теж не було. Хвилюючись, вони говорили та­ким російсько-українсько-єврей­ським суржиком, натискуючи на літери «г» і «р», що слухачі спо­чатку нишком посміхались, а пі­сля одного з ораторів почали сміятись відкрито.

Директор семінарії Кудрицький разом із наставником Кочерговим, бачачи, що семінарис­ти не підтримують мітингуючих, вирвали в Жиляєва червоного прапора і поламали древко. Єв­реї прийняли це за сигнал їх побиття і кинулись врозтіч через семінарський паркан. Залишив­шись один, Михайло Жиляєв з погрозами віддячити змушений був через ту ж хвіртку покинути двір.

19 листопада 1905 року в Коростишів із Києва прибув агі­татор від партії соціалістів-революціонерів (есерів) А. С. Рудницький і провів у лісі зібран­ня селян. Після нього активісти партії коростишівські селяни Андрій Гаврилюк, Калістрат Міненко, Степан Сивоконенко, Іван Панченко і Степан Мельниченко, а також семінаристи Іван Кулай, Яким Петрусь та єврей Хаїм Гофштейн зібрались на квартирі Діонисія Логвинова, щоб обговорити питання про приєднання до селянської спілки. Там їх за чиєюсь вказів­кою і застав становий пристав Енгбрехт із стражниками. А. С. Рудницького було заарештова­но.

Звістка про арешт швидко облетіла все містечко, і майже 300 чоловік із кілками оточили будинок пристава. Вони вима­гали відпустити Рудницького. На відмову виконати цю вимо­гу близько 50-ти чоловік уві­рвалися до будинку і, відтісни­вши стражників, силою визво­лили свого агітатора. Серед найактивніших учасників цієї акції були молоді коростишівці Андрій Гаврилюк, Калістрат Міненко, Григорій Березняк, Устим Демченко, Яків Музика, Михайло Головень, Арсень Слободенюк.

Рудницький на ранок виїхав до Житомира, де й був зааре­штований та відправлений в Сибір (Коростишівських «бун­тівників» також не минув арешт – вони відсиділи рік у Радо­мишльській в'язниці).

Наступного дня вчитель Д. В. Логвінов, за дорученням се­лян, вручив приставу наступні вимоги: передати селянам всі поміщицькі, державні та мона­стирські землі, скоротити тер­мін військової служби, заборо­нити використання військової сили для придушення селян, негайно скликати Установчі збори, зменшити наполовину всі податки та повинності.

Наприкінці вимог говори­лось, що в разі їх невиконання селяни весною 1906 року від­мовляться сплачувати податки і давати рекрутів в армію, ви­ганятимуть поліцію та силою здобуватимуть собі землю і волю. Вимоги селян, як і слід було чекати, не були задоволені. У волості спалахнув ряд пожеж. За підпалення скирт соломи в, Коростишівському маєтку князя, Горчакова було заарештовано Кіндрата Мартинюка.

11 листопада 1905 року свої вимоги власникові паперової фаб­рики Хаїму Воловнику пред'явили робітники цього під­приємства. Серед вимог – на 25 копійок підвищити ден­ну заробітну плату – чоловікам, жінкам – на 50, дівча­там – на 30 коп., відкрити фабри­чні аптеку, лазню та надавати фе­льдшерську допомогу, за рахунок фабрики направити в міністерсь­ку школу 12 дітей робітників, за­безпечувати їх дровами для опа­лення, зменшити штрафи за різні провини.

Одна з основних вимог стосу­валась, скорочення робочого дня з 12-ти до 8-й годин. Померлому робітникові фабрика мала вигото­вити труну. На випадок захворю­вання ставилась вимога виплачу­вати робітникові третину, а в разі каліцтва або смерті – половину зарплати їх дітям аж до повноліт­тя.

Свої вимоги робітники обґрун­товували підвищенням цін. «Ми тому вимагаємо надбавки, – писа­ли, – що раніше можна було купи­ти фіру дров за 75 коп., а тепер треба дати 3 крб., пуд (16 кг) жит­нього борошна коштував 50 коп., а тепер треба дати 1 крб., міра кар­топлі коштувала 15 коп., а тепер – 22-25 коп., фунт яловичини кошту­вав 3 коп. – тепер 10 коп., фунт коров'ячого масла 15 коп., тепер – 35 коп., фунт сиру – 3 коп., а тепер – 7 коп. Якщо раніше можна було взяти на одяг для роботи по 15 коп. за аршин, тепер теж саме – за 30 коп., чоботи-головки коштували 2 крб. 50 коп., а тепер коштують З крб. 50 коп. З цієї вашої платні, що ми одержуємо, кожний робітник мусить ходити напівголим і голод­ним».

Власник трохи прислухався до робітників. Зокрема, було зменшено ро­бочий день. Та все ж найбільш актив­них робітників Пет­ра Музику і Миколу Міхненка заа­рештували. А з 1 січня 1907-го, коли активність робітників спала, Хаїм Воловник знову встановив 12-годинний робочий день. В 1909 році робітники вдруге застрайку­вали, але не добились результа­тів. Усіх невдоволених просто зві­льнили з роботи.

Серед активних учасників по­дій 1905-1907 років – К. В. Гелевей. У 1903-ім він був залучений учителем Логвіновим до вивчення політичної літератури, а з весни 1904-го вже очолив невелику гру­пу соціалістів-революціонерів Коростишева, брав участь в органі­зації демонстрації в жовтні 1905 року та у визволенні агітатора соціаліста-революціонера Рудниць­кого (Пріджецького) в листопаді того ж року. За це К. В. Гелевея засудили до 7 місяців ув'язнення в Радомишлі. В 1911-ім його вдру­ге заарештували за розповсю­дження нелегальної літератури та прокламацій, і він знову відбував покарання в Радомишлі.

У 1911-1912 рр. активно займа­вся революційною діяльністю уро­дженець села Вільні Д. М. Шварцман (Шварц) – делегат від Києва на Празькій конференції РСДРП 1912 року. Там його обрали чле­ном Центрального Комітету пар­тії. Безпосередній зв'язок у цей період він підтримував з Коростишевом, де проживали його ба­тьки. За розповсюдження в міс­течку прокламацій Київської орга­нізації РСДРП було заарештова­но перукаря Лейбу Мошкова-Торчинського та вислано, як і Шварцмана, до Іркутської губернії.

Крім Торчинського в 1912 році членами РСДРП були також коро­стишівці П. П. Лапідус та Т. Кова­льчук. Нелегальну літературу, в тому числі й газету «Правда», їм передавав уродженець містечка, бригадир диліжансів Київської станції Мойсей Токарський. За це його заарештували і на рік від­провадили до Лук'янівської в'яз­ниці в Києві.

Разом із робітниками та ре­місниками Коростишева у висту­пах брали участь й семінаристи. Восени 1909 року своє невдово­лення рівнем викладання росій­ської мови та загалом програмо­вим курсом, який не давав змоги продовжувати освіту в вищих навчальних закладах, в заяві на ім'я попечителя Київського навчального округу висловила більшість учнів учительської семі­нарії. Та їх пропозиції були відхи­лені. В 1913 році після серії про­ведених арештів та деякого еко­номічного пожвавлення політична активність коростишівців знизи­лась.

опубліковано
Додати новийПошукRSS
Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі!


 
< Попередня   Наступна >

Авторизація






Забули пароль?
Ще не зареєстровані? Реєстрація

Статистика

Користувачів: 9386
Новин: 233
Посилань: 16
Відвідувачів: 19285206

Хто он-лайн

Зараз на сайті: 6 гостей

Голосування

Які фільми Вам більш всього подобаються?
 

Випадкова картинка

21FEF80B05D4-1.jpg

Погода


GISMETEO: Погода по г.Коростышев