The payout rate
  • Narrow screen resolution
  • Wide screen resolution
  • Increase font size
  • Decrease font size
  • Default font size
  • default color
  • red color


Газобетон, піноблок
Будівництво, ремонт
(05.11.2017)

Продажа хати в селі
Нерухомість
(28.10.2017)

ВАНТАЖНИК
Робота, заробіток
(19.10.2017)

Продаж готелю, м. Ра
Нерухомість
(18.09.2017)


Головна arrow Історія міста arrow Спогади К.В.Гелевея про події 1918-1920 років в Коростишеві, Радомисльському повіті, на Житомирщині.
Спогади К.В.Гелевея про події 1918-1920 років в Коростишеві, Радомисльському повіті, на Житомирщині. Надрукувати Надіслати електронною поштою
Рейтинг: / 27
ГіршаКраща 
Написав Administrator   
24.10.2015

М.В. Слівінський

м. Коростишів


Спогади К.В.Гелевея про події 1918-1920 років в Коростишеві, Радомисльському повіті, на Житомирщині.

Калістрат Васильович Гелевей. Його прізвище в 20-30-ті роки носили піонерські загони, комсомольські клуби, а після смерті було названо одну з вулиць Коростишева.

Він народився 24 грудня 1884 року в Коростишеві в селянській сім'ї. З восьми до одинадцяти років навчався в місцевій міністерській школі, а з дванадцяти років працював на сірниковій та суконній фабриках містечка. З 1903 по осінь 1906 працював в господарстві батька.

В 1903 році був залучений до. вивчення політичної літератури, а з весни 1904 року очолює невелику групу соціалістів-революціонерів Коростишева. В 1905 році приймає активну участь в Першотравневій демонстрації в містечку, пропагує революційні ідеї серед каменотесів сільського населення, а також поширює нелегальну літературу, яка надходила з Житомира. В жовтні 1905 року був затриманий за організацію політичного мітингу в Коростишеві та напад на поліцейську дільницю з метою визволення соціаліста-революціонера з Житомира Прджецького і засуджений до семи місяців тюрми. Восени 1906 року К.В.Гелевея призивають в армію, де він проходить службу в 27-му Піхотинському Вітебському полку. Після демобілізації в 1908 році повернувся до Коростишева і почав працювати каменотесом на місцевому кар'єрі та продовжував займатись політичною пропагандою, В 1911 році був вдруге заарештований за розповсюдження нелегальної літератури і прокламацій і знову відбував свій строк в Радомисльській тюрмі. З 1912 по 1914 рік працював каменотесом на Далекому Сході.

З початком Першої світової війни Калістрат Васильович був мобілізований до армії і зарахований в 22-й стрілецький піхотинський Сибірський полк. Брав участь в боях на німецькому і румунському фронтах, а також займався політичною роботою в військових частинах. Після лютневої революції 1917 року обирався членом полкового і армійського комітетів солдатських депутатів. Після демобілізації в травні 1918 року повернувся в Коростишів. В червні 1918 року очолює невелику групу більшовиків містечка і починає формувати партизанський загін, який 24 листопада 1918 року захоплює владу в Коростишеві. З цього часу по жовтень 1919 року загін вільних козаків Калістрата Гелевея стає основною бойовою силою містечка. Після вступу в Коростишів військовою з'єднання І.Е.Якіра, в жовтні 1919 року Калістрата Гелевея було призначено заступником комісара З(третього) Інтернаціональ­ного полку 44 дивізії, в якому він брав участь в боях з військами Денікіна за визволення Києва. З встановленням радянської влади в Київській губернії політвідділом 58 дивізії назначається головою Радомишльського повітового виконавчого комітету і займає цю посаду до квітня 1920 року коли по партійній мобілізації був призваний в ряди Червоної Армії і призначений військовим комісаром 517 стрілецького полку 58 дивізії, З цим полком бере участь у визволенні Києва від білополяків і перебуває на польському фронті до закінчення боїв.

Восени 1920 року направляється політвідділом 58 дивізії в Овруч на посаду голови ревкому. В кінці грудня 1920 року на повітовому з'їзді Рад в Овручі був обраний головою повітового виконавчого комітету, а на повітовій партійній конференції членом повітового партійного комітету.

В 1920 році від Волинської губернії був делегатом на 8 Всеросійсько­му з'їзді Рад і обраний членом ВЦВК. В 1921 році на Волинському губернському з'їзді Рад К.В.Гелевея було обрано членом Волинського губернського виконкому і делегатом на Всеукраїнський з'їзд Рад, де було обрано членом ВУЦВК. В тому ж 1921 році був направлений Житомирським губернським партійним комітетом в Старокостянтинов на посаду голови виконкому. В кінці 1921 року був відізваний Житомирським губернським партійним комітетом з Старокостянтинова для роботи в Житомир. Де працював до 1927 року на посадах завідуючого обласним земельним відділом, членом правління спілки сільськогоспкооперації, головою комісії незаможних селян і головою правління спілки сільськогосподарського банку. В 1027 році був направлений на вищі трьохрічні курси сільськогоспкооперації в Москву на відділ кредиту. По закінченню курсів направляється на роботу в Центральний сільсько­господарський банк. В 1933 році переводиться на роботу в народний комісаріат землеробства СРСР і працював там в головному управлінні ВУЗІВ і технікумів завідуючим відділом навчальних господарств, а після в фінансовому відділі економістом-фінансистом по фінансуванню МТС.

В 1941 році в зв'язку з евакуацією Наркомзема СРСР переїздить до Омська, де працює в обласному земельному відділі заступником головного бухгалтера, а з 1943 року бухгалтером-ревізором Омської обласної контори "Плодорозсадник". За сумлінну працю був нагороджений медаллю "За доблестный труд в Великой Отечественной войне 1941-1945."

В Омську К.В.Гелевей проживав з дружиною Оленою Сергіївною і рідною сестрою Євдокіею Василівною. 1 вересня 1957 року при переїзді з Омська в Коростишів, помер в Житомирі. 3-го вересня 1957 року був похований в Коростишеві на Братському кладовищі в парку. (1)

В 1927-1929 роках К.В.Гелевей написав "Спогади бувшого командира Коростіишівського партизанською загону Гелевея Калістрата Васильовича. Частина І на 47 друкованих листах і доводить їх до лютого 1919 року. (2) В 1930-1941рр. він продовжує, свої спогади, які також були віддруковані під назвою "Спогади Гелевея Калістрата Васильовича. Частина 2 Зошити 1 -й, 2-й, 3-й, Незакінчені статті, Уривкові записи," Де спогади віддруковані з 48 по 78 машинописну сторінки. (3) 1946-1954 рр. К.В Гелевей переглянув свої попередні записи і вніс до них доповнення і поправки, які були записані під диктовку його дружиною О.С.Гелевей і становлять 79-85 машинописних сторінок. В 1951 році К.В.Гелевей написав (4) "Автобіографію колишнього командира Коростишівського партизанського" загону на 8-ми друкованих сторінках. Після смерті автора дружина передала спогади до Житомирського обласного краєзнавчого музею. Один із примірників спогадів знаходиться в Коростишівській районній бібліотеці. Мемуарні записи доповнюють і глибше розкривають події 1918-1920рр., які проходили безпосередньо в Коростишеві Радомисльського повіту, на Житомирщині в ті нелегкі переломні для України часи. Вони, а також наявні в Коростишівському музеї документи лягли в основу даної статті.

На початку березня 1917 року, коли до Коростишева дійшла звістка про революційні події в Петрограді, в містечку відбулася масова демонстрація населення, учасники якої вітали повалення царизму.

28 квітня 1917 року з ініціативи місцевої інтелігенції було проведено свято революції, яке закінчилось мітингом. "На ньому, як писала газета "Голос Соціал-Демократа", перший промовець роз'яснив присутнім значення подій, що проходять, другий зробив короткий опис революційного руху в Росії. Виступаюча жінка говорила про ту роль, яку повинна відіграти жінка в революції. Тут же була організована Рада робітничих депутатів і погоджувальна комісія, яка постановила введення восьмигодинного робочого дня.(5)

До складу Ради ввійшли 35 представників різних підприємств і ремісничих майстерень. Головою її було обрано Мойсея-Лейбу Шмулевича Токарського. (6)

Волосна влада залишилась і після революції та що й була за царизму, тільки діяти стала стриманіше. Змінено було й окремих керівників. Так, замість старого волосного старшини було обрано нового — Горобчука. Поліцію ж було перейменовано в міліцію, на чолі якої було призначено вчителя Монтаненка.

Рада робітничих депутатів на перших порах діяла досить активно. З її ініціативи було позитивно вирішено питання про випасання худоби жителів міста на луках, які належали князю Горчакову. Члени Ради займались і постачанням снровини.на місцеві підприємства, котрі за браком її простоювали. Було відкрито вечірню школу для бажаючих навчатись, при цьому викладачі – Ямпольська, Сонц і Цепенюк не одержували за це ніякої платні. При Раді було створено загін для підтримання громадського порядку в місті.(7)

На початку 1917 року в Коростишів були переведені гараж та ремонтна майстерня для автомобілів, що обслуговували війська Південно-Західного фронту у зв'язку з цим до містечка прибуло багато робітників, тут знайшли роботу і місцеві жителі. Серед робітників і солдатів гаража значний вплив мав начальник інтендантської частини більшовик Беспалов. Саме він зібрав мітинг, на якому коростишівці дізнались, про Жовтневу революцію в Петрограді, а вже в січні 1918 року з робітників і солдатів гаража організовує, загін на допомогу робітникам Києва, які 16 січня розпочали повстання проти Центральної Ради.(8)

Центральна Рада хоч і прийняла цілий ряд законів, але на місцях вони втілювались в життя повільно, а то й перекручувались. 1 все ж на початку грудня 1917 року волосний земельний комітет конфіскував у поміщиків 7 тис. десятин орної землі та 10 тис. десятин лісу з лісопильнями.(9)

Однак розподіл поміщицького майна в окремих селах проводився самовільно всупереч законам Центральної Ради, про що й повідомляв інспектор Житомирської повітової управи, побувавши 11 січня 1918 року в маєтку Сумовської в с. Кмитові. Там селяни зі Студениці розважували зерно. На зауваження інспектора про те, що це незаконна акція вони заявили; "... ми Центральної Ради не визнаємо І візьмемося до зброї".(10)

У кінці лютого 1918 року владу в Україні і в КоростишівськІй волості, зокрема, захопили австро-німецькі війська Вони встановили окупаційний режим, повернули поміщикам конфісковані землі, посилили податки і побори з населення.

Життя населення ще погіршало, промисловість була майже в занепаді через нестачу сировини та матеріалів, за відсутності попиту на каменотесну продукцію. Майже тисяча безробітних робітників шукала різних заробітків. Не кращим було й становище більшої частини селянства, адже на фронт було забрано найбільше працездатних чоловіків. Окрім того численні податки і побори приводили селян до зубожіння.

Головною адміністративною владою тоді була німецька комендатура, котра збирала податки, вела боротьбу з бандитизмом, що значно активізувався як в Коростишеві, так і в селах.

Громадська рада та її старшина мали допомагати окупаційній владі. Рада робітничих депутатів, обрана в 1917 році, втратила свій авторитет, і у 1918-м бездіяла. її голова М.Токарський покинув містечко.

Серед партій, що діяли в той час у Коростишеві, найчисельнішою була Бунд. Вона об'єднувала лише єврейську інтелігенцію і дрібну буржуазію, серед решти населення впливу не мала. Незначною за кількісно була організація українських соціал-демократів, до якої входили в основному учні та вчителі учительської семінарії, місцева інтелігенція. Вони підтримували позицію Центральної Ради. Кілька чоловік вважали себе представниками українських соціалістів-революціонерів, і соціал-демократів (меншовиків і більшовиків). Так, зокрема, М. Токарський, С. Гертнер і ще декілька солдатів, які прийшли з фронту, хоч і називали себе більшовиками, але офіційно до партії не належали. її ж ідею пояснювали: "що так, як воно є, не буде, незабаром прийдуть більшовики, котрі все старе зруйнують і зроблять так, що всім буде краще жити".(11)

У травні 1918 року, коли до влади в Києві прийшов Павло Скоропадський і проголосив себе гетьманом України, в Коростишеві влада лише поміняла назву. Більшість населення на цю подію прореагувала спокійно і без інтересу.

При владі Скоропадського до своїх маєтків почали вертатись місцеві поміщики, створювались каральні загони зі старої поліції для проведення екзекуцій над тими, хто в 1917-ім розбирав панське майно.

Збільшення податків, гетьманські репресії, активізація бандитизму викликали невдоволення людей. У селі Горбулеві під керівництвом братів Соколовських виникло перше збройне повстання в Радомишльському повіті проти гетьманської влади.(12)

У липні 1918 року в Коростишів із Ходоркова прибув більшовик Заволков. Разом із Є. Гертнером, Калістратом Гелевеєм, Іваном Щуренком і матросом Корчиком, він утворив в містечку більшовицький осередок, основним завданням якого була організація загону для повалення гетьманської влади.(13)

У серпні до загону вже було набрано майже 40 чоловік, в основному— місцеві каменотеси, але зброї в них не було і тому наказ Радомишльського повітового більшовицького комітету піднятись на повстання в 20-х числах серпня, підірвати міст через Тетерів, Калістрат Гелевей виконувати відмовився. У Брусилові ж слабо озброєні повстанці були розбиті німецьким гарнізоном. За не підтримку Брусилівського повстання і невиконання наказів Радомишльський повітовий більшовицький комітет пориває зв'язки з коростишівцями. Мойсей Токарський знову зникає з міста, а С. Гертнер оголошує себе анархістом.(14) Калістрат Гелевей, дізнавшись, що побіля Білої Церкви і Фастова зібрались значні сили повстанців на чолі з Симоном Петлюрою, які збираються наступати на Київ. Отож 20 листопада він збирає на раду І. Щуренка, В. Кулика та Корчика і вони разом розробляють план повстання. У ніч з 23 на 24 листопада понад 40 повстанців зібрались біля хати І. Шуренка на Заріччі, щоб захопити владу в містечку.

На всіх була лише одна рушниця та два пістолети. Дорогою до геть­манської канцелярії, що знаходилась в маєтку Горчакова, загін помітно зменшився (не всі вірили в успіх), а єдина рушниця переходила з рук в руки, поки не опинилася у наймолодшого – Федося Гелевея, який з неї і стріляти не вмів. І лише завдяки рішучості та сміливості К. Гелевея, який сам з револьвером в одній руці і несправною гранатою в другій увірвався до гетьманської варти і роззброїв її, задумане вдалося здійснити. Загін, захопивши 18 гвинтівок, стільки ж шабель та 20 револьверів, уже сміливіше рушив на німецький штаб, де знаходилося 6 солдатів, які після недовгих переговорів також здали зброю. В той же вечір Гелевей на засіданні волосної верхівки ставить перед нею ультиматум виділити на утримання загону 10 тис. карбованців. (15)Ультиматум було прийнято. А на другий день вирішено конфіскувати у навколишніх маєтках для потреб загону коней, хліб та інші продукти.

Оскільки загін швидко зростав, то було вирішено призначити за­ступниками Калістратд Гелевея Івана Шуренка та студента учительської семінарії Лазнюка, а також дати загонові назву "Коростишівський партизанський загін вільних козаків К. Гелевея". Через декілька днів він уже налічував 120 бійців, в тому числі 40 – кінних. Повстанським революційним комітетом було написано відозву, в якій населення закликалося до порядку і спокою, а молодь запрошувалася до загону.(16)

У перших числах грудня до Коростишева з Радомишля прибув повітовий революційний комітет на чолі З М. Науменком та на половину озброєний загін, де налічувалося більш як 200 чоловік. На своєму засіданні об'єднаний повітовий і волосний ревком вирішили; оскільки Радомишль був зайнятий німцями, то повітовим центром вважати Коростишів. До повітового ревкому були включені К. Гелевей та І. Шуренок. По партійній належності до нього увійшли представники української соціал-демократичної партії, українські ліві соціалісти-революціонери, незалежники і більшовики. На чолі міліції було призначено К. Самойлова, комендантом Коростишева Пилькевича. З прибулих повстанців було сформовано комендантну роту. Загін Гелевея залишився окремою бойовою одиницею.(17)

4 грудня з Радомишля до Коростишева приїхав повітовий комендант Сарахман з мандатом С. Петлюри, Він запропонував замість ревкому створити народну раду і в Коростишівській волості провести мобілізацію для петлю­рівської армії. Згоди на перейменування ревком не дав, а мобілізацію було вирішено провести.

Вже 5 грудня наказ про мобілізацію було підписано і призовники охоче, з піснями йшли до збірного пункту.(18)

У Фастів до штабу С. Петлюри за зброєю для мобілізованих було відправлено членів ревкому В Підсуху та 1. Шуренка, яким було видано 2 тис. рушниць, 7 кулеметів та декілька мільйонів патронів. Зброю до Коростишева доставив петлюрівський полковник Нагурний, який новосформовані полки забрав на фронт. Калістрат Гелевей залишив для свого загону 300 рушниць і 250 тис. патронів, крім того за наказом повітового коменданта Сарахмана він був командирований в Житомир до командуючого південно-західним фронтом полковника Оскілка, який видав Калістрату ще 30 рушниць з набоями і діжку бензину для автомобілів, що залишились в містечку ще з часів першої світової війни.(19)

9 грудня на засіданні ревкому було прийнято рішення підготувати наступ на Радомишль. На засіданні в Коростишів прибули Чорнобильський загін на чолі з матросом-Струсом, а з Горбулева – Дмитро Соколовський з кінним загоном у 30 чоловік, який мав назву "Курінь смерті", з чорними пов'язками на рукавах, де були зображені череп і перехрещені кістки.(20)

Добре озброєні і вдягнені вояки Соколовського викликали заздрісні погляди у "вільних козаків" К. Гелевея, але й ті, конфіскувавши незабаром у місцевої буржуазії сукно та шкіри на чоботи, мали вигляд не гірший.

10 грудня ревком провів наступ на Радомишль. К. Гелевей з коростишівцями вирішив не брати в ньому участі. На самих околицях Радомишля Д. Соколовський, посварившись з керівником наступаючих К. Самойловим, вирушив зі своїми козаками додому в Горбулів. Незважаючи на ці обставини, голова ревкому М. Науменко разом із К, Самойловим провів переговори з німецьким комендантом, переконавши його залишити Радомишль, що він і зробив. (21)

12-13 грудня відбувся повітовий з'їзд селянських депутатів в Радомишлі, на якому була обрана рада селянських депутатів, у котру ввійшов майже весь ревком, і було затверджено, як і раніше, військовим комісаром К. Науменка.(22)

Найбільшим авторитетом на з'їзді користувались українські соціалісти-революціонери, що не сподобалось Д. Соколовському, якого не призначили ні на яку. керівну посаду. Незадоволений цим, він збирає свій загін в кількості майже 300 чоловік вступає до Радомишля І оголошує там військове становище, а керівників ради спочатку заарештовує, а згодом звільняє під розписку. Члени колишнього ревкому збираються на нараду, де вирішують зайняти корівні посади в загонах міліції на місцях і готуватись до виступу проти повітового коменданта Сарахмана, якого вже підтримував Д. Соколовський. Коли до цього коростишівці не виконували ні наказів ревкому, ні повітового комітету більшовиків, ні Сарахмана, то з цією постановою погодились. І кінну частину загону "вільних козаків" було перейменовано в кінну міліцію, керівником якої призначено К Гелевея, а пішою міліцією залишився керувати Свіца.(23)

У Коростишеві 14-15 грудня було скликано волосний з'їзд, на якому об­рано виконавчий комітет ради робітничих і селянських депутатів у складі II. Гаврилюка (голова), Ласкіна (секретар) та членів—В. Собіпана, В. Кулика, Прохацького, Міхненка, Магона (робітники містечка) та Сіроша з Харитонівки, Демченка з Киричанки, Шведа з Старосілець, учителя Деменюка та Вільскера.

Цьому комітетові було доручено організувати допомогу вдовам і сиротам, охороняти ліс від вирубок, захищати інтереси робітників перед підприємцями. Але, по суті, цей виконавчий комітет жодної зі своїх функцій виконати не міг і не -виконував, а люди звертались прямо до К Гелевея— начальника кінної міліції, що чим могла допомагала – і дровами, і хлібом, який вона під різними приводами конфісковувала у поміщицьких економіях. При загоні була створена господарська частина, яку очолював Форманюк з Минійок. Тут були добрі запаси: харчів для міліціонерів, а також одяг, взуття, зброя.(24)

25 грудня до Коростишева з фронту прибула делегація з представників полків, мобілізованих у Коростишівській волості Було скликано мітинг, на якому делегати (а це були в основному коростишівські каменотеси) докоряли К. Гелевею і його бійцям за те, що вони відсиджуються вдома, коли їх товариші воюють з поляками і захищають революцію. К. Гелевей же на це відповів, що революція продовжується, тому для неї потрібно берегти сили, І запропонував усім бажаючим, в тому числі й делегатам з фронту, залишитись в загоні, на що вони погодились.(25)

Наприкінці грудня до Коростишева приїхали уповноважені Директорії з. Житомира за кіньми, а з Радомишля за зброєю, однак ні коней, ні зброї К. Гелевей вирішив не віддавати.

Перед новим 1919 роком в містечку було скликано зібрання від різних політичних партій та владних структур, на якому К. Гелевей висловив недовіру військам Директорії, що вчинили кілька погромів єврейського населення.

2 січня до Коростишева прибув загін з Горбулева під керівництвом Олекси Соколовського і почав роззброювати коростишівських козаків. Сам Олекса, взутий у високі хромові чоботи, одягнутий в кавказьку чемерку, поверх якої була накинута кавказька бурка, в сивій шапці, з котрої майже по пояс висіла червона китиця (оселедець), на поясі в нього з одного боку була граната, з другого – револьвер через плече біла гусарська шабля, грізно походжав перед коростишівськими бійцями зі словами: "Що ви тут зібралися совдепію творити ?".(27)

Всі мовчали... За те, що коростишівці на фронт не йдуть, коней не дають, Соколовськии наказав К. Гелевея та І. Шуренка заарештувати, а загін роз­зброїти Місцевим євреям було наказано добре годувати і поїти загін Соколовського, який нараховував майже 300 чоловік, і виплатити контрибуції в розмірі 150 тис. карбованців, інакше він вчинить погром.

На прохання Калістрата Соколовськии відпустив його під розписку до батьків. Через деякий час з-під варти утік й Іван Шуренок. Ситуація в містечку ускладнювалась. П'яні Соколовці тинялися по Коростишеву, чіпляючись до людей. Єврейське населення, боячись погрому, почало тікати в ліс Соколовсь­кии, розлючений тим, що Гелевей не повернувся, обіцяв його з Шуренком розстріляти. Швидко зібравши більше 70 своїх козаків, К. Гелевей вирішує діяти.

Загін було розділено на дві частини. Одні мали захопити телефонну станцію, другі підняти проти соколовців комендантську сотню ПІлькевича, яка перебувала в учительській семінарії. Однак вони підмовились бути з повстанцями, але зброю віддали. Телефонну ж станцію взяти не вдалось: відбиті вартою, коростишівці приєднались ло основного загону. О. Соколовськии, занепокоєний подіями на телефонній станції, одразу прибув тули. Щоб заспокоїти караул. Повертався з п'ятьма козаками до штабу, дорога до якого уже з усіх сторін була перекрита коростишівцями. Отож невдовзі він натрапив на загін, яким керував І. Шуренок, і той вистрілив в Олексу з револьвера. Інші ж його бійці повтікали. Після цього було проведено наступ на штаб, де залишався Дмитро Соколовськии. Алє той, захопивши зібраних 60 тис. карбованців контрибуції, втік, а всі Інші здалися на милість переможців, після чого їх було виведено за містечко і відпущено з умовою, що вони більше не нападатимуть на Коростишів.(28)

Після цих подій К. Гелевей відправляє телеграму комендантові Житомира Возному. У ній він повідомив про те, як замість підтримання спокою і порядку в містечку, Соколовський учинив погром євреїв і грабунки, що обурило населення і викликало повстання, під час якого Олексія було вбито, а його загін роззброєно. Отож в містечку все спокійно і броньовиків присилати сюди не слід. Таке ж пояснення було дано телефоном й Сарафману в Ра­домишль, який пообіцяв прислати людей, щоб розслідувати ці події. На всяк випадок К. Гелевей зі своїми хлопцями вирішили перебазуватись на Вовчків (Заріччя), ближче до лісу.(29)

Одразу ж по тому в Коростишеві скликали волосний селянський схід, на якому дії загону К. Гелевея було названо контрреволюційними, а тому всю наявну в селян зброю, потрібно зібрати і здати, а К. Гелевея та І. Шуренка спіймати й видати Д. Соколовському. На другий день засідання Калістрат зі своїми козаками захоплює приміщення з делегатами і розпускає схід. Повертається до свого штабу в маєток Горчакова і оголошує Коростишів у стані воєнної облоги, а також про суворе дотримання порядку та спокою.(30)

10 січня з Радомишля І Житомира прибула комісія для розслідування інциденту 2-4 січня, яка підтримала дії К. Гелевея і запропонувала йому очолити один із полків Директорії на фронті, але він, мотивуючи тим, що коростишівці його не відпускають, згоди не дав.

В середині січня було скликано другий волосний з'їзд робітничих та селянських депутатів. На ньому було обрано виконавчий комітет у складі Івана Шуренка (голова), Івана Войиаловича (секретар), В. Собіпана, В Кулика, О. Михайловського, Ф Магона, Є. Прохацького, Г. Демченка, Ласкіна та Сіроша. Зусилля виконкому спрямовувалися на забезпечення населення хлібом І паливом, особливо сиріт, вдів та малозабезпечених, на охорону лісу, конфіскацію майна, хліба, коней у буржуазії та в колишніх поміщицьких маєтках, захист від бандитизму.(31)

Па початку лютого окремі петлюрівські частини почали відступати з Києва на Житомир. Загін Гелевея не перешкоджав їхньому відходу, але цікавився подіями, які відбувались у Києві і взагалі в Україні.

Та все ж одна вдала "операція" була "вільними козаками" проведена. На Житомир відступав один високопоставлений чиновник Директорії, який у своїм автомобілі перевозив дві скрині мануфактури і скриню галош. Чиновника та його охорону добре зустріли, напоїли, вклали спати. А на ранок відпустили. Тільки без мануфактури і галош.(32)

Без особливих подій короскоростишівці протримались до 13 лютого, коли зненацька в містечко ввійшли січові стрільці Житомира і почали безладну стрілянину. Бійці загону Гелевея спочатку розбіглися хто-куди, а на другий день, з'єднавшись у групи і налагодивши зв'язок з командиром, із різних кінців Коростишева повели наступ на січовиків. Ті цього явно не чекали і почали розбігатись містечком. Під час цієї операції майже 40 січових стрільців було вбито, інші втекли до Житомира.(33)

У 20-х числах лютого Дмитро Соколовський захопив Радомишль. Оскільки крім Коростишівського загону в повіті більш реальної сили не було, то радомишляни звернулися до К.Гелевея з проханням допомогти визволити їх місто. Калістрат погодився послати до Радомишля лише частину свого загону, який на той час налічував 150 добре озброєних чоловік. І під вечір, прибувши до Радомишля з невеликими силами, члени повітового ревкому провели переговори з Соколовським і змусили його залишити місто, лякаючи великими військами. Ввійшовши до Радомишля, члени ревкому на чолі з Науменком оголосили в ньому радянську владу. Однак, Соколовський, дізнавшись, що його обдурили, незабаром знову захоплює місто. (34)

У ці ж дні до Коростишева прибули повстанці з села Левкова під керівництвом Максима Марчука. Вони теж просили допомоги у визволенні їх села від військ Директорії. К. Гелевей розумів, що втримати від петлюрівців село, розташоване недалеко від Житомира, майже неможливо. Однак його хлопці дуже рвались у бій, хотіли випробувати свої сили за межами Коростишева. Тому Гелевей з 50-ма бійцями залишився в містечку, а решта загону під керівництвом Т. Шуренка вирушила на Левків. У 11 годин об'єднаний загін, що налічував 250 чоловік, не тільки взяв Левків, а й повів наступ на Житомир. Однак, підтягнувши сили і гармати, петлюрівці змусили вояків швидко відступати з Левкова аж до Коростишева. А причина поразки була просто кумедна: частина загону перепилась горілкою в запаленій ґуральні села Левкова. Гелевей був розлючений, адже загинули люди (35)

Через день відбувся похорон померлого від ран бійця Стоянського. Зібрався весь загін. З обох церков для процесії було забрано всі хрести -хорогви. Місцеві музики нашвидкуруч почали вивчати марш: "Вьі жертвою пали", але так його до ладу і не зіграли. Під час поховання було дано салют, піп відспівав "вічну пам'ять", з промовою виступив член радомишльського ревкому Голий. Він говорив так емоційно, що всі присутні ридали ридма, в тому числі й Калістрат.(36)

Наприкінці лютого до Коростишева прибули уповноважені штабу Червоної Армії Городничий і Соболев, аби об'єднати усі партизанські загони для наступу на петлюрівців.

На засіданні ревкому було вирішено об'єднати коростишівський загін із бійцями села Левкова на чолі з Марчуком та села Чаповичі на чолі з Черновим в один під керівництвом Городничого і провести наступ на Житомир.

Зібравши 350 чоловік, Городничий повів загін по шосе. Дійшли до Кмитова, де зненацька захопили броньовик "Чорноморець". Але далі у загонах почався розлад. Коросгишівці відмовились йти на Житомир: сили були явно недостатні. Після повернення в Коростишів уповноважені Городничий і Соболєв хотіли заарештувати К. Гелевея. Однак цього їм не вдалось зробити. Соболєв, пограбувавши маєток Горчакова, виїхав з містечка, а Городничий пе­реходить на бік Петлюрівців.(37)

У перших числах березня коростишівці дізнались, що в Кочерові перебуває більшовицька військова частина, а 5 березня відбулась телефонна розмова між командиром полку 1-ї Української червоної дивізії Гребенком і К. Гелевеєм. З неї стало ясно, що червоні бійці не просуваються далі, бо не довіряють Гелевею та його загону. Калістрата було запрошено до штабу в Кочерів для більш конкретної розмови. На другий день Гелевей у супроводі 10-ти бійців виїхав до Кочерова на переговори з Гребенком і комісаром Одінцовим. А наступного дня червоні бійці під марш духових оркестрів увійшли до Коростишева. Після цих подій Коростишівський загін Гелевея залишається для боротьби з бандитизмом у Радомишльському повіті, а Калі страт призначається головою повітового ревкому. (38)

Всю весну і літо 1919 року 3 перемінним успіхом продовжувались сутички між Коростишівським і Горбулівськлм загонами. Та й крім Д. Соколовського в Радомишльському повіті і біля Коростишева діяли різні банди, які нападали на обози Червоної Армії, грабували місцеве населення. Тому на допомогу Гелевею з фронту було направлено батальйон 351 Таращанського полку, що дещо стабілізувало обстановку біля Коростишева.(39)

У квітні 1919 року ревком звертається до жителів містечка з відозвою підтримати радянську владу та вступати до Червоної Армії, Було прийнято рішення про виділення робітникам, які майже всі були безробітні, по 30 соток землі під городи, та дозволено вільно збирати паливо в лісі.

Боротьба ж за Радомишль тривала. В кінці липня соколовці вчинили єврейський погром, під час якого було вбито більш 300 радомислян. Після чого на початку серпня на Горбулів з Києва була кинута бригада Лакатоша в кіль­кості 1200 чоловік з 4 гарматами і 33 кулеметами. 8 серпня Дмитра Соколовського було оточено і вбито.(40)

У другій половині серпня 1919 року в Коростишів ввійшли петлюрівські частини. Та ненадовго: 17 вересня в містечко через тили денікінців прорвались частини Південної групи військ 12 армії на чолі з і. Якіром. В Коростишеві розмістився штаб 45 дивізії, а 24 вересня в містечку відбувся, парад її частин на честь вручення групі почесного революційного червоного прапора.

Більша частина загону К. Гелевея приєдналась до складу 111 інтернаціонального полку Гавро Лайоша 58 дивізії, якою командував І. Фсдько.(41)

У квітні 1920 року Коростишів захопили польські війська. Лише 11 червня 1920 року 14 кавалерійська дивізія О. Пархоменка 1-ї кінної армії С. Будьонного визволила містечко.(42)

Великі І малі революційні та громадянські перевороти в Коростишеві закінчились, До влади прийшли ради...


1. Автобіографія Гелевея Калістрата Васильовича. Коростишівська центральна районна бібліотека.(Далі КЦРБ). Альбом Історичне минуле міста Коростишева і Коростишівського району - с. 16-17.

2. Там же. с. 18 3. Там же. с. 20 4. Там же. с. 22

5. Газета "Голос Соціал Демократа"- 1917-28 квітня.

6. Мороз М. Перша Рада в Коростишеві. "Ленінським шляхом" -1965-9 грудня.

7. Спогади Казимира О.Т. про дореволюційний Коростишів та в перші роки перемоги Жовтневої революції. Коростишівський історико-краєзнавчий музей. Інв№1518 с. 3

8. Там же. с. 4

9. Великая Октябрьская социалистическая революция на Украине т. 2. с. 3

10. ДАЖО, ф 2275 оп 1 спр. 16 арк. 37

11. Воспоминания бьівшего командира Коростишевского партизанского отряда Гелевея Калістрата Васильовича. КЦРБ. Альбом "Історичне минуле м. Коростишева і Коростишівського району" - с. 3

12. Там же. с. 4 13. Там же. с 5 14. Гам же. с. 9

15. Там же. с. 12 16. Там же. с. 13 17. Там же. с. 14

18. Там же. с. 16 19. Там же, с. 17 20. Там же. с. 17

21. Там же. с. 18 22. Там же. с. 22 23. Там же. с. 23

24. Там же. с. 24 25. Там же. с. 26 26. Там же. с. 27

27. Там же. с. 28 28. Там же. с. 32-34 29. Там же. с. 36

30. Там же. с. 38 31. Там же. с. 40 32. Там же. с. 42

33. Там же. с. 45 34. Там же. с. 55 35. Там же. с. 57-58

36. Там же. с. 60 37. Там же. с. 61 38. Там же. с. 68-69

39. Там же, с. 76-77 40. Там же. с. 77 41. Там же. с. 77-78

42. "Більшовик" -1920 -20 червня.

опубліковано
Додати новийПошукRSS
Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі!


 
< Попередня   Наступна >

Авторизація






Забули пароль?
Ще не зареєстровані? Реєстрація

Статистика

Користувачів: 9507
Новин: 233
Посилань: 16
Відвідувачів: 19693049

Хто он-лайн

Зараз на сайті: 8 гостей

Голосування

Які фільми Вам більш всього подобаються?
 

Випадкова картинка

AA73A4B21CAE-1.jpg

Погода


GISMETEO: Погода по г.Коростышев