Коли і як народилось наше місто? Чому отримало таку назву? Достовірну відповідь дати неможливо. Але спираючись на археологічні дані, топоніми, легенди та перекази, можна відтворити перші сторін­ки історії Коростишева.

Про те, що територія його була заселена з давніх часів свідчать знайдена тут у 1870 році полірована сокира з агату. А в 1876 році відшукали кремнієву сокиру. ЦІ знахідки відносяться до доби бронзи і поширені вони не тільки в Коростишеві, але й на значній території району.

Археологічними розвідками Житомирського краєзнавчого музею проведеними в 1955 році у південній частині міста були виявлені рештки двох слов'янських поселень VІ-VII століть Корчакського типу.

У 1887 році відомий український історик і археолог В.Антонович вів розкопки давньоруського курганного могильника, що знаходився за 3-версти на північ від містечка на схилі гори над Тетеревом. Там було знайдено сережки і персні з срібного дроту; срібне; бронзове і скляне намисто, залізні цвяхи і наконечник списа. Тип поховання та речові знахідки свідчать, що могильник належить східнослов'янському племінно­му союзові древлян.

У своїй праці виданій 1864 року, сказанное о населеных местностях Киевской губернии" історик і краєзнавець Л. Похилевич так описує найдавніший період в Історії міста: Коростишів одне з найдавні­ших місць в околицях Києва. Дехто вважає, що тут була столиця древ­лян. Пам'ятниками часів дохристиянських в Коростишеві можна вважати камінь, найдений в річці в поточному столітті і визнаний жертовним, і віднайдений в розкопаній могилі чоловічий скелет, обкладений березо­вою корою, а в другому місці при копанні каналу, дві глиняні посудини старовинної форми. А також назва навколишніх сіл: Миніпо, Минійки, Микгород нагадують про Минчан-древлянське племя, що згадується в літо­писі...

За переказами Коростишів був добре укріпленим місцем, зруйнова­ний при навалі татар, земляні його укріплення мало-по-малу зрівняні часом. Однак і тепер жителі говорять, що такий то живе на валу, або за валом, хоч в наш час не видно і слідів валу; і тепер в містечку є жителі з призвіщем Рубани, про яких розповідають, що предок їх будучи пійманим за містом татарами під час першого їх на Коростишів нападу був примушений провести татар в місто найбільш безпечним для них шля­хом, але він замісць цього повів їх на саме укріплене місце, де вони зазнали поразки. Татари порубали за це провідника на куски: тому нащадки цього малоросійського Сеславіна названі Рубанами. Пам'ятни­ками до татарського періоду жителями визнаються кам'яні хрести, які стоять при нинішніх Коростишівських церквах, так і в деяких місцях містечка, де церков немає. Так недалеко від Троїцької церкви, на підвищеному місці, де нині кладовище знаходиться більше 50 кам'яних старовинних хрестів, більшою частиною вибитих нібито як пострілами з гармат. На правому березі Тетерева, дещо нижче по течії річки напроти Коростишева, є урочище, яке в даний час заросло віковим лісом і має назву Хминичі. Помітно, що в давнину це місце було засе­лене, але укріплення мало на протилежній стороні річки, як би на захист від ворогів з заходу наступаючих. В Химиничах є декілька давніх кам'яних хрестів і сліди декількох колодязів. Один з них і до цього часу там знаходиться. За розповідями жителів він був най­більш глибокий і в нього люди при нападі татар повкидали велику кількість грошей. Проте записані Л. Похилевичем перекази могли мати місце не обов'язково за Київської Русі, а саме під час нападів на наш край кримських татар, які в ХІV-ХVI століттях неодноразово роби­ли грабіжницькі набіги на територію сучасної Київщини та Житомирщини. Тим більше, що ревізія Житомирського замку свідчить, що в 1596 році Коростишів з усіма навколишніми угіддями був знищений татарами дощенту.