The payout rate
  • Narrow screen resolution
  • Wide screen resolution
  • Increase font size
  • Decrease font size
  • Default font size
  • default color
  • red color

InTime і НоваПошта в Коростишеві Надрукувати Надіслати електронною поштою
Рейтинг: / 4
Написав Administrator   
17.07.2011

Нова Пошта:

вул. Карла Маркса, 56

(067) 531-50-68, (04130) 5-97-83

 

InTime:

вул. Більшовицька, 68

(067) 617-17-31, (04130) 59-59-1

 
Готелі міста Коростишів Надрукувати Надіслати електронною поштою
Рейтинг: / 5
Написав Румянцев   
02.04.2011

На даний момент у Коростишеві діють готелі: 

РЕЛАКС
вул.К.Маркса 68 тел.
(04130)52300
www.relaxcenter.com.ua
ГОТЕЛЬ, РЕСТОРАН, СУШІ, БАСЕЙН, САУНА, САЛОН КРАСИ, СОЛЯРІЙ, WIFI-ІНТЕРНЕТ  


Світанок
Тип: Эконом категорія
Украина, Коростышев, ул. К.Либнехта
Тел.: +380(4130) 36-294


Тетерів
Тип: Эконом категорія
Украина, Коростышев, пр. Дачный, д.13
Тел.: +380(4130) 33-305
 

 
101 ІНФОРМУЄ Надрукувати Надіслати електронною поштою
Рейтинг: / 2
Написав Administrator   
10.03.2011

Керівництво Коростишівського районного відділу УМНС України в Житомирській області звертається до мешканців району з приводу різкого зростання кількості пожеж та їх трагічних наслідків. Незважаючи на заходи, запроваджені підрозділом МНС, через грубе порушення правил пожежної безпеки в період вихідних днів з 6 по 9 березня на території району виникло 4 пожежі. Внаслідок пожеж 3 особи загинуло. Прикро, але доводиться визнати, що більшість постраждалих від вогню – це особи у стані алкогольного сп’яніння. До цього стану додайте паління і традиційну нездатність контролювати ситуацію – і от маємо усі чинники для трагедії. Найстрашніше, що п’яні курці сиановлять небезпеку не тільки для власного життя, а й для оточуючих. Спостерігається зростання пожеж при порушені правил пожежної безпеки під час експлуатації пічного опалення.  

Так, 08.03.2011 року в с.Старосільці під час гасіння пожежі виявлено тіло власниці будинку 1932 року народження. До пожежі призвило порушення правил пожежної безпеки під час експлуатації пічного опалення.

09.03.2011 року в м.Коростишеві близько першої години ночі виникла пожежа в квартирі житлового будинку. На місці пожежі виявлено тіло власника квартири 1955 року народження. Попередння причина пожежі – необережність під час куріння цигарки в стані алкогольного спяніння.

09.03.2011 року в с.Стрижівка згорів автомобіль ВАЗ 2108. Виявлено тіло господаря автомобілля 1972 року народження. Причина пожежі встановлюється. Отже, щоб лихо не прийшло до вашої оселі, зробіть своєчасні висновки і будьте уважними та обережними. Не паліть у ліжку, слідкуйте за станом приладів опалення, електрообігрівачів, пічного опалення та дотримуйтесь протипожежних правил під час користування ними.

Начальник СНПД Коростишівського РВ УМНС України в Житомирській обл.

капітан служби ц.з. Олександр Дзядевич

 
Справи сьогоденні Надрукувати Надіслати електронною поштою
Рейтинг: / 1
Написав Румянцев   
20.02.2011

Коростишів сьогодні - це саме звичайне місто обласного підпорядкування. Яке, щоправда, незабаром обіцяє вирости в справжній мегаполіс. Тут розташовані паперова фабрика, заводи: залізобетонних виробів, гранітний, льонопереробний, цегельний, комбікормовий, молокозавод, спиртозавод, будівельний комбінат...
Уже заплановане будівництво в міській рисі уздовж Київської траси декількох багатоповерхових будинків, квартири в яких, можливо, будуть купувати кияни. Фірма, що збирається здійснювати будівництво, також київська.
У місті працює педагогічне училище, у якому вчилися відомий український письменник Степан Васильченко й академік Е. Шабліовський. У Коростишеві народилися й такі відомі люди, як актор П. Кудрицький й єврейський поет Д. Гофштейн.

zhitomir.cv.ua 

 
Коростишів. Новий час Надрукувати Надіслати електронною поштою
Рейтинг: / 1
Написав Румянцев   
20.02.2011

Саме цікаве, що Коростишів так і залишався маленьким селищем навіть після жовтневої революції, виконуючи роль поштової станції на Київському тракті, фрагменти якої збереглися в місті й донині: місцевий автовокзал, наприклад. Хоча вже на початку ХХ століття не тільки в Росії, але й у всій Європі, зажили слави коростишівські граніти. Майже всі надгробні пам'ятники, які встановлювали заможні люди своїм покійним родичам у Житомирі (на Російському, на католицькому цвинтарях), та й у Києві, виготовлялися саме з коростишівського граніту. Однак цей факт на потужний промисловий розвиток населеного пункту аж ніяк не впливав. Заговорили про Коростишів в повний голос тільки після смерті Леніна, в 1924 році, оскільки ленінський Мавзолей був споруджений знов-таки з коростишівського граніту й цей факт послужив селищу чудовою рекламою. Тоді радянський уряд догадався почати вивчати питання використання коростишівського "кам'яного золота" не тільки у вітчизняній промисловості, але й для продажу на Захід - за валюту, зрозуміло. У містечку з'явилися майстерні по обробці каменю, навколо Коростишева стали в безлічі виникати артілі по видобутку граніту. Однак дійсний ріст Коростишева як міської одиниці - із приростом населення й збільшенням території - почався в середині 30-х років минулого століття. І відбувалося це далеко не найкращим способом...

zhitomir.cv.ua 

 
Промисловість і промисли Надрукувати Надіслати електронною поштою
Рейтинг: / 0
Написав Administrator   
12.02.2011
Управляючий маєтком Дятлов, людина енергій­на й добрий знавець-економіки Коростишева, в розмові з Лукомським скаржився, що все ж Костянтин Олександрович Горчаков міг би значно збільшити свої доходи, якби вкладав їх у розви­ток промисловості. Свідчення тому – прибутки від нової винокурні, яка стала працювати в містечку 1913 року, а також кар'єру, де нарахо­вувалось майже 100 робітників. Він же (Горчаков, – авт.) землю і ліс в основному здає в оренду. Багато грошей витрачається на закор­донні поїздки, які тривають по пі­вроку й більше, на різні благодійні заходи та особисті примхи. Так, у конюшні поставили великі дорогі дзеркала, щоб у них можна було бачити себе на коні. Князь оздо­бив їх мозаїкою та різьбою по де­реву. А нещодавно, каже Дятлов, купив п'ять мисливських собак, кожна ціною в доброго коня. Вже б краще будували ставки для роз­ведення риби, хоч їх і так лиш по Левчі є три. Але це ж хоч якась користь. Що не кажіть, а на мис­ливство і рибальство князь грошей не шкодував.  
Дятлов навів деякі приклади. Скажімо, коли господар паперової фабрики Хаім Воловник після тре­тьої тут великої пожежі 1885 року, яка завдала йому збитків на 50 ти­сяч карбованців, не тільки не склав рук, а й знову відбудував приміще­ння. Поставив нову папероробну машину фірми «Гаумбольд» і дві парові машини потужністю 120 і 25 кінських сил. У 1896 р. Воловник уже виробляв до сорока пудів па­перу на добу. 1901 року тут вста­новили два філігренних верстати та бобінорізку, а в 1911-ім – дизель потужністю 200 кінсь­ких сил. Це дало змогу зна­чно збіль­шити продуктивність праці. На фабриці працюва­ло близько 100 чоло­вік, серед яких було чимало досвідчених майс­трів. Та все ж, коли перейшли на ви­пуск філігранного паперу, то з Польщі було найнято старшого рольщика Се­реду і бобінорізальника Смоловського, а в Австрії – філігранника Бештера. їх забезпечили фабричними бу­динками з опаленням та електроос­вітленням. Зарплату іноземні робіт­ники отримували вдвічі біль­шу, ніж міс­цеві майстри.
Та й на цьому Воловник не зу­пинився, а налагодив випуск цига­рок. Недарма йому тоді присвоїли звання «Почесного потомственного громадянина Коростишева».
Не відстає від нього і власниця парової сірникової фабрики «Прог­рес» Ольга Трохимівна Селецька. Останнім часом було налагоджено конвейєрне виробництво, механізо­вано більшість процесів. 85 робітни­ків щороку випускали 20 тисяч ящи­ків сірників на загальну суму 43 ти­сячі карбованців. За високу якість коростишівські «безопасные шведские спички» отримали чотири медалі на різних виставках. Мадам Селець­ка розширила виробництво і закла­ла новий цех на Вовчках.
А наші власники-сукнярі? На середину XIX століття в Коростишеві було 16 ма­нуфактур, де вони працюва­ли зі своїми сім'ями, найма­ючи 5-10 чоловік на підмо­гу. Тоді на суконних фабри­ках Фуксмана, Трахтенберга, Енде, Гінца, братів Лабрадорних і Арнольда працювало 20-30 чоло­вік, Городецького – 12, а в Гросса, Бертліха, Фішмана – 5-10 робітни­ків. Звичайно, якість сукна поліпши­лась, але не настільки, щоб прос­лавити його господарів.
А от коростишівських каменоте­сів знали не тільки в Україні, але й на неосяжних просторах всієї Росі­йської імперії. Та й попит на їх про­дукцію зріс. Кар'єри були розкидані в лісах від Киричанки до Городського. На­йбільші з них належали князю Горчакову, де працювало 100 каменотесів та То­вариству селян Коростишева, яке нарахову­вало понад 100 чоловік. Крім того каменотесними майстернями во­лоділи Берко Букштейн (85 чоло­вік), невеликими – італійці Ріццолатті, ПІкаліотті, Заппа, німець Валлє, єврей Фастовський.
Товариство селян Коростишева орендувало в князя каменоломню і в свою чергу поділялось на невеликі артілі (в середньому по 3-5 чоловік). Вони виготовляли на продаж із ка­м'яної брили надмогильні плити, пам'ятники, східці та ін. Організува­ли товариство брата Паламарчуки, Михайло Вовк, Антон Білобровець та Адам Войналович. Праця була суто ручною, потребувала як фізич­ної сили, так і вмілих рук. Того й іншого коростишівцям не бракува­ло, і їх стали запрошувати на заро­бітки в Київ, Москву, Петербург, Варшаву та інші міста.
Певні проблеми виникли з відкриттям нового винокурного заводу. Закладений у верхів'ях річечки Левчі, яка протікала біля стін учительської семінарії, він би не тільки забруднював чисту проточну воду, але й поширював на все довкілля своєрідний за­пах. Знаючи про це, вчителі на чолі з директором подали про­хання до волості проти будівни­цтва заводу. Коли ж це не допо­могло, організували акцію про­тесту, в якій взяли участь й се­мінаристи. На розмову з ними було направлено всіх стражів порядку Коростишева – приста­ва Череванського, старшину Тарасуна, урядників Павленка і Риковського та стражників Гордіє­нка й Пивоваренка. Пристав од­разу ж накинувся на семінарис­тів з погрозами за постійні бійки через дівчат із хлопцями з «Во­вчків» та «Кудрявця». Без них не минало жодне весілля. де поводили вони себе не з кращого боку. Пристав дорікнув учителям, щоб вони кра­ще пильнували за своїми учня­ми, які неохоче ходять на ранко­ві та вечірні молитви до семіна­рської церкви. А тут, бачте, всі, як один, з'явились.
Після крикливо-емоційного Череванського слово взяв стар­шина Тарасун, котрий протяжно й розмірено почав пояснювати, що семінаристи не розуміють користі від винокурного заводу. Аргументи були «вагомими»: неда­леко доведеться ходити за горіл­кою. Та й подихати ввечері з го­динку запахом бражки не завадить. Я б і сам, переконував семінарис­тів старшина, із задоволенням жив на березі такої річечки.
Після подібних промов вчителі й учні зрозуміли, що справа їх про­грана. І навіть позов голові волос­ного суду Подоляці передумали подавати. Отож винокурний завод у Коростишеві таки відкрили. У 1913-ім. Щорічно він давав спирту на 1,5 мільйона карбованців, і був одним із найприбутковіших у містечку. Значна частина населення Коростишева займалася ремісни­цтвом. Лише шевців і кравців було понад 100 та майже 40 мулярів-пічників. Свої послуги і товари про­понували більше 17 кузень. Тільки на невеликім відрізкові від Києво-Брестського шосе до вчительської семінарії їх нараховувалось чоти­ри. Належали вони здебільшого євреям. Хоча тримали кузні й дея­кі українці. Зокрема навпроти се­мінарії стояла кузня Ігната Міхненка. Це був добрий і до роботи беручкий чоловік, але, на його біду, непода­лік знаходилась корчма, де щодня продавали свіже пиво з раками.
Від такої спокуси Міхненко не міг відмовитись. А до пива ще й гранчак горілки любив. Тоді вже не до роботи. Незабаром Ігнат віддав кузню в оренду Мойші Берковичу й став у нього молотобі­йцем. Справи пішли на лад. Беркович заробляв-таки непогану ко­пійку на людному місці. Але най­більше задоволена була дружина Міхненка, адже Мойша регулярно приносив їй орендну плату.
Власниками олійниць були Мойсей Сатановський, Ханін Во­лошин і Довгоп'ятий. Круподерні мали Бондарук, Вілінський, Кофман, Ржавський, млини – Баст і Смоляр. Зазвичай господарі пра­цювали в своїх майстернях разом із сім'ями та родичами, в окре­мих випадках наймаючи кілька робітників.
Славився Коростишів і свої­ми столярами та бондарями, яких був не один десяток. А от на буді­вництво брукованих доріг в міс­течку волосна влада наймала ті­льки двох майстрів – Нестора Зінчука та Бенедикта Слівінського. На більше не вистачало грошей. Хороше пиво варили в містечку. Поряд із заводом чеха Кейліха ві­дкрили ще один – товариства Тайферта, Альбрехта і Вільмана.
  
 
<< Початок < Попередня 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Наступна > Кінець >>

Всього 43 - 48 з 79