The payout rate
  • Narrow screen resolution
  • Wide screen resolution
  • Increase font size
  • Decrease font size
  • Default font size
  • default color
  • red color

Володимир Гришко: "...Мати - найсвятіше". Відкриття пам'ятника жінці-матері Надрукувати Надіслати електронною поштою
Рейтинг: / 8
Написав Administrator   
02.10.2010
Всесвітньовідомий тенор, народний артист України Володимир Гришко був одним із почесних гостей на Дні міста Коростишева. Це уже другий його приїзд до нас. Після урочистості з нагоди відкриття на центральній алеї пам'ятника Матері Володимир Данилович охоче поділився своїми враженнями.

«Мати - найсвятіше...»

 - Мені подобається ваше мальовниче місто, його привітні люди. А сьогодні я був просто вражений тим, які знаменні події тут відбуваються! Я побував у багатьох містах різних держав, але ніде не бачив і навіть уявити не міг, що у граніті так можна увічнити найсвятіше на землі - Матір. Жінку, котра виношує під серцем дитину... Я радий і неймовірно щасливий за ваше місто. Мати – це Україна! Це Берегиня роду, символ благословення у далеку дорогу, на працю, на життя... Краще, вище і святіше від мами немає нічого у світі!

 

- Світлі почуття щирої любові і поклоніння жінці-матері неймовірно тепло передаються слухачам й у ваших піснях.

- Так. Ця тематика мені найближча, найрідніша. У 2006-ім вийшла у світ моя збірка українських народних пісень «Всім матерям присвячується». До неї увійшли такі чудові твори, як «Мамина любов», «Червона калина», «Чорнобривці»... Деякі із них я обов'язково заспіваю на вашім святі міста.

- Ви довго жили за кордоном. Своїм прекрасним голосом підкорили публіку Америки, Франції, Італії, Іспанії, Бельгії та багатьох інших держав. До того ж, усі твори виконуєте тільки мовою оригіналу. А які із пісень є найближчими вашому серцю?

- Звичайно ж, українські. Пісні моєї рідної землі. Як от «Два кольори». На моє глибоке переконання, саме ця пісня має стати для кожного українця справжнім Гімном. Вона надихає, додає оптимізму, натхнення, спонукає до глибоких роздумів над сенсом життя, його швидкоплинністю.

- Свого часу ви виступали за закон про меценатство, який би сприяв розвитку мистецтва і культури в Україні. Не полишили задуму зайнятися політикою?

- Ні. Я й справді серйозно готуюся до цього виду діяльності. Маю навіть конкретні пропозиції уже від Київської міської ради. І переконаний, що зможу прислужитися мистецтву України не тільки як співак.

- Щиро бажаємо вам успіхів!

Розмову провела Світлана СВОЯК

Текст матеріалу взято з "Коростишівської газети" №40 від 24.09.2010 

 

 
Діяльність Коростишівської влади. Вирішено кілька проблем Надрукувати Надіслати електронною поштою
Рейтинг: / 1
02.10.2010
П'ятнадцятеро людських життів «забрав» вкрай небезпечний Харитонівський міст через Тетерів з часу недолугого встановлення багато років тому. Він став справді «мостом плачу» та невідворотного горя. А ще – гірким свідченням абсолютного (і теж багаторічного) збайдужіння влади до цієї гострої проблеми. Обіцянок вистачало. Безрезультатних. Допоки в район не прийшов новий голова РДА.

Вперше почувши про фатальність Харитонівського мосту, він, як завжди, рішуче і швидко прийняв рішення реконструювати його та убезпечити пішоходів і проїжджий транспорт від біди.

Все зроблено. Оперативно і кваліфіковано. Ще й під'їзд заасфальтовано. Люди не надякуються.

Спільними зусиллями та натиском зі сторони голови РДА вирішено й дуже давню проблему – ремонту та відновлення роботи міської вбиральні на Червоній площі. Життя є життя. Нічого соромитись.

Є всі передвісники «реанімування» й міської лазні, через тривалу нероботу якої коростишівці списали гори паперу на скарги в усі інстанції та захрипли від прокльонів на адресу різних чиновників. Новий приватний господар колишньої комунальної лазні готується до початку робіт. Отож соціальну напругу ще з одного питання буде знято.

Матеріал взято з "Коростишівської газети" №40 від 24.09.2010 р.

 
Предковічне минуле — у граніті Надрукувати Надіслати електронною поштою
Рейтинг: / 2
02.10.2010
Відкриття побіля міськради Пам'ятного знака історичній минувшині Коростишева – датам ймовірної першої писемної згадки про наше місто, надання йому Магдебурзького права, створення волосного та районного центрів – стало гарним стартом урочистостей з нагоди відзначення Дня міста, його символічної 511-ї річниці.

У теплім заході з цієї нагоди, що відбувався минулої п'ятниці, взяли участь очільники району Олександр Никитюк та Андрій Дорошенко, мер міста Микола Чиколай, заступники голів, депутати міської та районної рад, громадськість райцентру.

Величаво-гордо звучить від мікрофона голос ведучої заходу Олени Колодюк: озвучені нею дати становлення і розвитку міста, немов відкривають у свідомості присутніх завісу історичного минулого райцентру, одвічне прагнення наших предків бачити Коростишів квітучим і впорядкованим.

- Цей осінній день по особливому знаковий, - наголошує у своїй вітальній промові мер райцентру Микола Чиколай. - У граніті увічнено історію розвитку Коростишева. Це дуже приємно нині, коли і Президент нашої держави Віктор Янукович, і Уряд та Верховна Рада роблять усе для зміцнення управління територіальними громадами на місцях. Ми горді з того, що Коростишів один із небагатьох райцентрів має Магдебурзьке право, що його добра слава і гарні традиції множаться і утверджуються в області й далеко за її межами.

Міський голова висловив щиру вдячність членам громади за небайдужість та активне сприяння у вирішенні поточних проблем міста і, зокрема, за виготовлення та спорудження Пам’ятного знака – приватним підприємцям Володимиру Ярчевському, Андрію Тарасюку, Олександру Войналовичу, Миколі Кузьменку та Віктору Шиманському.

Особливого святково-урочистого піднесення заходові та неймовірної гордості присутнім додали пісні про рідне місто – перлину Полісся у виконанні місцевих самодіяльних артистів-співаків Олександра Урчика та Олександра Стадника.

За християнським звичаєм обряд освячення Пам'ятного знака провів благочинний Коростишівського округу, настоятель храму Різдва Богородиці, кандидат богословських наук отець Парфеній. Разом із священиком учасники заходу щиро помолились за добробут та процвітання рідного міста.

Матеріал взято з "Коростишівської газети" №40 від 24.09.2010 р. 

 
15 вересня 2010 року відкрилась виставка Коростишівського художника Миколи Володимировича Оникійчука Надрукувати Надіслати електронною поштою
Рейтинг: / 4
Написав Administrator   
20.09.2010

15 вересня 2010 року відкрилась виставка Коростишівського художника Миколи Володимировича Оникійчука. Виставка була урочисто відкрита в Кмитівському музеї образотворчого мистецтва ім. Й.Д. Буханчука. Вона буде проходити по 30 жовтня 2010 року

  Микола Володимирович Оникійчук

  

  Народився я 5 грудня 1954 року в с. Сліпчиці Черняхівського району Житомирської області. В шкільні роки захоплювався малюванням, що і привело його до Київського художньо-промислового технікуму. По закінченні навчання, в 1974 році, отри­мавши спеціальність художника-оформлювача, працював за фахом на граніто-видобувному підприємстві, потім служба в армії. З 1981 по 1986 роки навчався на графічному відділенні Українського поліграфічного інституту / м.Львів /, де здобув спеціальність художника-графіка по конструюванню, оформленню та ілюструванню друкованої продукції. В 1986 році займався оформленням книги у видавництві «Радянська школа». Деякий час працював художником-оформлювачем на різних підприємствах, викладачем в художній школі, займався скульптурними та гравіювальними роботами на камені. Живописом займався давно, любить експериментувати з кольором, формою, матеріалом, від чого отримує велику насолоду. І нехай не все вдається, та творчий пошук триває, а йому, як відомо, немає межі. Тому кращі полотна ще не написані...  

germes54@rambler.ru

тел. 050-654-97-20

«Цей коростишівський саміт­ник, який ховається у піноблоковій раковині своєї майстерні, вражає так, наче він весь світ об'їхав: і чужому навчився й свого не відцурався. Коли пра­цює і як - того ніхто не бачить. Любить помовчати з ним, роз­глядаючи то класично-правильні, то дивакувато-спотворені мазки його картин. Не замислюється, чому так, а не інакше. Тут слова не потрібні: або сприй­маєш, або - ні. Така філософія цього вічного експеримента­тора, який себе ще далеко не розкрив на тернистому по­лотні його величності Мистецтва.»  

В. І. Фещенко,

народний художник України.

  Виставка творів Миколи Оникійчука «Мій живопис» - це спроба шляхом творчого пошуку дати відповідь, в першу чергу самому собі, на болюче питання: що таке живопис, для чого і кому він потрібен, і чи можна писати не так, як хочеться більшості, а так, як просить душа.»  

Ретроспективна виставка Миколи Оникійчука презентує багаторічний досвід митця з коростишівським характером, примхи пензля і мислеобрази олійних фарб.

Всесвіт художніх полотен творянина, одітий у цупкий багет, різношерсткий, строкатий та різноликий, співзвучний дисонансовому побуту сучасності та поетиці вічності.

Його об'ємні картини, де на класич­ний плоский мазок рельєфно нашаро­вані пухнасті набряки, які, здається, прагнуть порвати текст полотна, наче буря мчить Поліссям. Однак, «стихія» покірно лягає під важку руку майстра суцільною гармонією, ні, - не фарб, а вражень - єдності роздумів глибокої душі та пензля, що надає ретроспекції незаангажованої цікавості, коли світ лагідних натюрмортиків та пейзажиків рве легка рука Митця.

Володимир Єршов, доцент ЖДУ ім І. Франка.

  

Детальніше...
 
Коростишівський педагогічний коледж імені І.Я.Франка Надрукувати Надіслати електронною поштою
Рейтинг: / 11
Написав Румянцев   
03.09.2010
Коростишівський педагогічний коледж імені І.Я.Франка – один із найстаріших навчальних закладів України, що готує фахівців освітянської галузі.

Його передісторія починається 1 травня 1862 року з відкриття при Київському університеті першої тимчасової педагогічної школи, а 26 травня 1869 року на основі Київської педагогічної школи створено учительську семінарію Південно-Західного краю з тимчасовим перебуванням у Києві, завданням якої було готувати вчителів початкових класів.
Детальніше...
 
Коростишівський район Надрукувати Надіслати електронною поштою
Рейтинг: / 3
Написав Румянцев   
01.09.2010
 
 
охорона здоров'я
Мережа закладів охорони здоров'я району включає центральну районну лікарню, райполіклініку, стоматологічну поліклініку, 8 сільських лікарських амбулаторій, 2 фельдшерсько-акушерські та 23 фельдшерські пункти. Центральна районна лікарня була створена на базі земської ще на початку 20-х років. Було в ній тоді лише 24 ліжка. Керував нею в той час лікар-хірург Дмитро Іванович Потєхін, який працював тут до 1954 року. Допомогав йому фельдшер Шишкін. У 1924-1925 рр. відкриваються амбулаторії в сс.Старосільці, Студениці, а на початку 30-х років - фельдшерські пункти в сс. Березівка (нині Садове), Кам'яний Брід, Гуменники,Слобідка, Кошарища, Смолівка та ін. В передвоєнний період у лікарні працювало 5 лікарів: Д.І. Потєхін, К.Ф. Шліомпек, П. Муравйов, Іскра, Зельцман. 
Детальніше...
 
<< Початок < Попередня 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Наступна > Кінець >>

Всього 43 - 48 з 68