М.В. Слівінський

м. Коростишів

Коростишів у 1918-1919 роках

Рік 1918-й не приніс Коростишеву довго­очікуваного спокою. Постій­на боротьба за владу між різними партіями і політи­чними угрупованнями в Україні від політичної пе­реходила до збройної, що викликало нестабільність і соціальну напругу в містах і селах. У неділю люди, збираючись біля церкви, зга­дували спокійне, благопо­лучне життя при царю-батюшці. Чоловіки вступали в бурхливі суперечки щодо панської землі, пропонуючи кожен свій план щодо її розподілу. Жінки, перешіп­туючись, обговорювали, як то воно буде, коли до вла­ди прийдуть більшовики і введуть комунію, де все буде спільне, в тому числі й вони.

ДІВЧИНА З КУДРЯВЦЯ

1917 рік розбурхав тихий, провінційний Коростишів. У квітні населення вийшло на маніфестацію в підтримку ре­волюційних подій у країні. Пі­сля емоційних і запальних ви­ступів ораторів, які закликали громадян підтримати демок­ратію й знищити все староре­жимне, натовп із революцій­ними піснями вирушив до єдиного в містечку пам'ятни­ка імператорові Олександру II і зруйнував його.

М.В. Слівінський

м. Коростишів

Коростишів у 1905-1912 роках

Неспокійними були для Коростишева 1905-1907 роки. 14 лютого 1905-го спалахнув страйк на сірниковій фабриці. З 92 робітників, що працюва­ли тут, до акції протесту приє­днались 30. Учасники страйку вимагали збільшення зарпла­ти і скорочення робочого дня. Але власники підприє­мства відхилили вимоги трудящих. 2 квітня 1905 року група ремісників-кравців майстерні Островського поча­ла вимагати від нього збільше­ння заробітної плати, зменше­ння робочого дня і поліпшен­ня умов праці. У випадку від­мови люди погрожували зруй­нувати майстерню. Поліція на­магалася втихомирити єврей­ську молодь, але та почала стріляти з револьверів, щоп­равда, понад головами. Смі­ливими діями поліцейських були затримані організатори виступу Янкель Шлемов і Янкель-Бенев Морози, інших ро­зігнали. Наступного дня було заарештовано М. М. Рабіновича, Г. Л. Лур'є та Д. Б. Столинського і засуджено до 1 року й 3 місяців ув'язнення.

М.В. Слівінський

м. Коростишів

КОРОСТИШІВ І КОРОСТИШІВЦІ НА ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ

Зі сторони Києва по Брест-Литовському шосе до Коростишева під'їжджає екі­паж, запряжений трійкою коней. На пагорбі неподалік від мосту через Тетерів дорогу перегоро­джував шлагбаум, 3 невеличкої сторожки, вифарбуваної біло-чо­рними смугами з боків та яскра­во-зелено зверху, вийшов стате­чний охоронець і, взявши з віз­ника гроші за проїзд, пильно при­дивися до одного з пасажирів.

– Доброго дня, пане Лукомський, – промовив до нього. – Давненько у нас не бували.

– Так, – відповів молодий чоловік, не виходячи з карети. – Нарешті, приїхали.

М.В. Слівінський

м. Коростишів

Він голосував за незалежність України ще у 1918-ім

Саватій Іванович Берез­няк народився 18 верес­ня 1884-го в Коростишеві у небагатій селянській сім'ї. 1895 року закінчив однокласну народну школу при Коростишівській учи­тельській семінарії, а в 1904-ім й саму семінарію. З 1902 року молодий семіна­рист стає учасником неле­гальної групи партії соціалістів-революціонерів, а згодом й очолює її.

У 1904-1910 р.р. С. І. Березняк вчителює в ряді шкіл Грузії. В 1911-ім – 1915-ім навчається в Київському ко­мерційному інституті й актив­но працює в Українській сту­дентській громаді, а в 1913-ім обирається голо­вою її правління.

По закінченні навчання в 1915-ім Саватію Івановичу було присвоєно звання кан­дидата економічних наук. В кінці того ж року С. І. Березняка мобілізують в дію­чу армію і направляють на Південно-Західний фронт. У квітні 1917-го від військо­вої громади міста Кремен­ця обирають до складу Ук­раїнської Центральної Ради. Саватій Березняк бере ак­тивну участь в роботі УЦР і Малої ради. Він — учасник трьох Всеукраїнських вій­ськових з'їздів, на другому був обраний головою Всеук­раїнської ради військових депутатів. 11 січня 1918-го на засіданні Малої ради Са­ватій віддав свій голос за прийняття ІV-го Універсалу – про незалежність Украї­ни. На У з'їзді партії соціалістів-революціонерів, до фракції якої він належав в УЦР, С. І. Березняка було обрано членом Центрального Комітету. В 1917-1918 р.р. він активно співпрацював з такими діячами Цент­ральної Ради, як Михайло Грушевський, Симон Пет­люра та ін. У 1918-1920 р.р. Саватій Березняк працю­вав у видавничому това­ристві «Криниця», з 30 чер­вня 1920-го — в Київській філії всеукраїнського видавництва ВУ ЦВК «Всевидат». 19 жовтня 1920 року С. І. Березняка було заареш­товано особливим відділом ВЧК за так званою «спра­вою членів ЦК Української партії соціалістів-революціонерів». Але 23 жовтня 1920 року, завдяки клопо­танням таких впливових на той час в Україні політич­них і громадських діячів, як Є. Григорук, С. Пилипенко, М. Любченко та ін., Саватія звільнили з-під арешту на поруки. Вдруге нашого видатного земляка заарештовують 9 листопада 1920 року і перевозять до Хар­кова. .Тут слідчий у справі пропонує застосувати щодо діячів УЦР (у тому числі й до члена ЦК УПСР С.Березняка) вищу міру покарання. Але до суду він не дожив: 28 січня 1921 року помер у в'язниці. Рідний брат Саватія, Мико­ла, їздив з Коростишева забрати речі померлого. Місце його поховання вка­зано не було.

Після суду в «справі членів ЦК УПСР», який відбувся 22-29 травня 1921-го в. Києві, закордонна де­легація УПСР прийняла спеціальну постанову, в якій пом'янула й Саватія Івановича Березняка.