The payout rate
  • Narrow screen resolution
  • Wide screen resolution
  • Increase font size
  • Decrease font size
  • Default font size
  • default color
  • red color


Межкомнатные двери п
Будівництво, ремонт
(14.06.2017)

Корпусная мебель под
Меблі, інтер'єр, посуд
(14.06.2017)

Сотрудник для удален
Робота, заробіток
(24.05.2017)

Двоповерхова будівля
Нерухомість
(18.05.2017)

Двоповерхова будівля
Нерухомість
(18.05.2017)


КОРОСТИШІВ І КОРОСТИШІВЦІ НА ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ Надрукувати Надіслати електронною поштою
Рейтинг: / 265
Написав Administrator   
24.10.2015

М.В. Слівінський

м. Коростишів

КОРОСТИШІВ І КОРОСТИШІВЦІ НА ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ

Зі сторони Києва по Брест-Литовському шосе до Коростишева під'їжджає екі­паж, запряжений трійкою коней. На пагорбі неподалік від мосту через Тетерів дорогу перегоро­джував шлагбаум, 3 невеличкої сторожки, вифарбуваної біло-чо­рними смугами з боків та яскра­во-зелено зверху, вийшов стате­чний охоронець і, взявши з віз­ника гроші за проїзд, пильно при­дивися до одного з пасажирів.

– Доброго дня, пане Лукомський, – промовив до нього. – Давненько у нас не бували.

– Так, – відповів молодий чоловік, не виходячи з карети. – Нарешті, приїхали.

Детальніше...
 
Він голосував за незалежність України ще у 1918-ім Надрукувати Надіслати електронною поштою
Рейтинг: / 192
Написав Administrator   
24.10.2015

М.В. Слівінський

м. Коростишів

Він голосував за незалежність України ще у 1918-ім

Саватій Іванович Берез­няк народився 18 верес­ня 1884-го в Коростишеві у небагатій селянській сім'ї. 1895 року закінчив однокласну народну школу при Коростишівській учи­тельській семінарії, а в 1904-ім й саму семінарію. З 1902 року молодий семіна­рист стає учасником неле­гальної групи партії соціалістів-революціонерів, а згодом й очолює її.

У 1904-1910 р.р. С. І. Березняк вчителює в ряді шкіл Грузії. В 1911-ім – 1915-ім навчається в Київському ко­мерційному інституті й актив­но працює в Українській сту­дентській громаді, а в 1913-ім обирається голо­вою її правління.

По закінченні навчання в 1915-ім Саватію Івановичу було присвоєно звання кан­дидата економічних наук. В кінці того ж року С. І. Березняка мобілізують в дію­чу армію і направляють на Південно-Західний фронт. У квітні 1917-го від військо­вої громади міста Кремен­ця обирають до складу Ук­раїнської Центральної Ради. Саватій Березняк бере ак­тивну участь в роботі УЦР і Малої ради. Він — учасник трьох Всеукраїнських вій­ськових з'їздів, на другому був обраний головою Всеук­раїнської ради військових депутатів. 11 січня 1918-го на засіданні Малої ради Са­ватій віддав свій голос за прийняття ІV-го Універсалу – про незалежність Украї­ни. На У з'їзді партії соціалістів-революціонерів, до фракції якої він належав в УЦР, С. І. Березняка було обрано членом Центрального Комітету. В 1917-1918 р.р. він активно співпрацював з такими діячами Цент­ральної Ради, як Михайло Грушевський, Симон Пет­люра та ін. У 1918-1920 р.р. Саватій Березняк працю­вав у видавничому това­ристві «Криниця», з 30 чер­вня 1920-го — в Київській філії всеукраїнського видавництва ВУ ЦВК «Всевидат». 19 жовтня 1920 року С. І. Березняка було заареш­товано особливим відділом ВЧК за так званою «спра­вою членів ЦК Української партії соціалістів-революціонерів». Але 23 жовтня 1920 року, завдяки клопо­танням таких впливових на той час в Україні політич­них і громадських діячів, як Є. Григорук, С. Пилипенко, М. Любченко та ін., Саватія звільнили з-під арешту на поруки. Вдруге нашого видатного земляка заарештовують 9 листопада 1920 року і перевозять до Хар­кова. .Тут слідчий у справі пропонує застосувати щодо діячів УЦР (у тому числі й до члена ЦК УПСР С.Березняка) вищу міру покарання. Але до суду він не дожив: 28 січня 1921 року помер у в'язниці. Рідний брат Саватія, Мико­ла, їздив з Коростишева забрати речі померлого. Місце його поховання вка­зано не було.

Після суду в «справі членів ЦК УПСР», який відбувся 22-29 травня 1921-го в. Києві, закордонна де­легація УПСР прийняла спеціальну постанову, в якій пом'янула й Саватія Івановича Березняка.

Детальніше...
 
Нічого іншого, тільки любов до України... Надрукувати Надіслати електронною поштою
Рейтинг: / 89
Написав Administrator   
28.10.2015

М.В. Слівінський

м. Коростишів

«Нічого іншого, тільки любов до України...»


У 1959 році в українсь­кому військовому жур­налі «Вісті братства колишніх вояків української держави», що виходив в Мюнхені, були опубліковані спогади заступника командира першої батареї січових стрільців М. Курака про події 1917-1918 років в Україні. Зокрема, мова йшла і про доб­ровільний перехід до частин січових стрільців, які з 12 лютого 1918 року, перебували в Житомирі, 37 учнів Коростишівської учительської семінарії. Це були молоді хлопці віком 16-18 років з найстаршим поміж них Олександром Пилькевичем, якому на той час ішов 21-й. Олександр мав військове зван­ня і бойовий досвід, бо служив добровольцем в артилерії на фронтах першої світової війни. Саме він зацікавив і привів до лав січових стрільців молодих семінаристів.

Отаман січового війська Коновалець направив добро­вольців до артилерійської ба­тареї сотника Дашкевича. До уваги було взято й те, як пише М. Курак, «що нічого іншого, тільки любов до України, мо­лодечий запал і щирий патріо­тизм, вирвали тих молодих хлопців зі шкільної лави та за­вели в ряди січових стрільців. Ці семінаристи були великими ідеалістами і вони нічим не різнились від тих добровольців зі студентського куреня, які за декілька тижнів перед тим зна­йшли свою смерть на засніже­них полях Крут».

Хлопцям довелося нелегко, адже артилерійська служба потребувала знань, відповідальності, взаєморозу­міння та сили, якої не у всіх се­мінаристів вистачало. Але, заз­начає автор спогадів, «у них у всіх була добра воля й охота, щоби все пізнати, щоби всього навчитись». Тому слабших було призначено до телефонної служ­би, а міцніших - до гарматної і кінної обслуги.

Юнаки набували теоретич­них і практичних навичок без­посередньо в бойовій обста­новці. Перший бій, в якому взя­ли участь коростишівські семінаристи-артилеристи, відбув­ся за залізничну станцію Коростень і пройшов для них успішно місто було взято, а бата­рея не зазнала людських втрат. Гармати, встановлені на залізнич­них платформах, підтримували наступаючих січових стрільців в бою за станцію Сарни, де були захоплені склади зі значною кількістю військових і матеріаль­них запасів.

Після підписання Брестсько­го миру війська УЦР спільно з німецькими та австрійськими ча­стинами розпочали наступ на Київ. У боях під Ірпенем восьмигарматна батарея Дашкевича знову показала хорошу бойову підготовку і допомогла військам С. Петлюри взяти столицю, за що її вітали під час проведення па­раду військових частин на Софіївській площі.

Перебуваючи в Києві, коростишівські семінаристи поряд з по­дальшими військовими заняттями активно проводили культурно-ос­вітню роботу. Артилеристами було організовано бібліотеку, хор, дра­матичний гурток, а згодом і заняття народного "університету, де з допо­відями виступали військові стар­шини та наукові фахівці зі столиці. Часто влаштовувались екскурсії до музеїв та пам'ятних місць Киє­ва, відвідання театру.

Всіх коростишівських семі­наристів було направлено на спеціальні курси, де готували підстаршин та старшин для ук­раїнської армії.

Після того, як у кінці квітня 1918 року за підтримки німець­ких військ було передано владу. П. Скоропадському, січові стрільці відмовились від служби гетьману. Старшина артиле­ристів Дашкевич з трудом пере­конав семінаристів повернутись до Коростишева і продовжити навчання, бо їх знання і праця ще знадобляться Україні. Вони залишили Київ за умови, що на перший поклик повернуться для подальшої боротьби. У війську залишився лише найстарший з-поміж них О. Пилькевич, який до вересня 1918 року служив у складі 1-го Запорізького легко-гарматного полку, а у вересні пе­ребрався до Білої Церкви, де почав формуватись окремий загін січових стрільців.

Про подальшу долю коростишівських семінаристів-артилеристів через відсутність їх прізвищ писати щось конкрет­ніше сьогодні неможливо. Прослідкувати вдалось лише окремі епізоди з життя О. Пилькевича. Зокрема, на початку грудня 1918 року Радомишльський по­вітовий ревком призначив його комендантом Коростишева. Відомо також, що на початку січня 1919-го відбулися його за­ручини з Настею Нацевич.

Зі спогадів К. В. Гелевея ви­пливає, що комендантська сотня дотримувалась позиції нейтра­літету під час боїв коростишівських вільних козаків як з бра­тами Соколовськіми 2-4 січня 1919 року, так і з січовими стрільцями, присланими з Жи­томира 13 лютого того ж року. А ще прізвище Пилькевнча, як завідувача відділу народної осві­ти, згадується в 1920-21 р.р. у документах того періоду. Але стверджувати, що це саме той Олександр - хорунжий артиле­рійської батареї січових стрільців не берусь, адже ні імені, ні ініціалів не зафіксовано.

Зі спогадів студента початку 20-х років О. Т. Казиміра дізнає­мося, що на вищих педагогіч­них курсах (так з 1919 року на­зивалась учительська семінарія) навчались хлопці, які починали ще до переломних подій 1917-1920 р.р. «Були вони фізично розвинені, мали задовільну на­вчальну підготовку, але, як пише Казимір, – політично не освічені, плутались у питаннях радянської національної по­літики». Саме ці хлопці на за­няття разом із книжками бра­ли і зброю, що могла помісти­тись в їх кишенях.

Зі спогадів ми дізнаємось і про арешт відразу більше 20 сту­дентів з відправкою їх до Радо­мишльської тюрми. Намагання з боку директора Ласкіна захис­тити своїх вихованців призве­ли до його звільнення з посади за нібито слабку ідейно-виховну роботу серед курсантів.

Чи були серед заарештованих в 1921 році семінаристи-артилеристи першої батареї січових стрільців, – стверджувати важ­ко, але те, що в стінах Коростишівської учительської семінарії, (як би вона потім не називалась), виховано не одне покоління пат­ріотів України, - беззаперечно.

 
Спогади К.В.Гелевея про події 1918-1920 років в Коростишеві, Радомисльському повіті, на Житомирщині. Надрукувати Надіслати електронною поштою
Рейтинг: / 27
Написав Administrator   
24.10.2015

М.В. Слівінський

м. Коростишів


Спогади К.В.Гелевея про події 1918-1920 років в Коростишеві, Радомисльському повіті, на Житомирщині.

Калістрат Васильович Гелевей. Його прізвище в 20-30-ті роки носили піонерські загони, комсомольські клуби, а після смерті було названо одну з вулиць Коростишева.

Він народився 24 грудня 1884 року в Коростишеві в селянській сім'ї. З восьми до одинадцяти років навчався в місцевій міністерській школі, а з дванадцяти років працював на сірниковій та суконній фабриках містечка. З 1903 по осінь 1906 працював в господарстві батька.

В 1903 році був залучений до. вивчення політичної літератури, а з весни 1904 року очолює невелику групу соціалістів-революціонерів Коростишева. В 1905 році приймає активну участь в Першотравневій демонстрації в містечку, пропагує революційні ідеї серед каменотесів сільського населення, а також поширює нелегальну літературу, яка надходила з Житомира. В жовтні 1905 року був затриманий за організацію політичного мітингу в Коростишеві та напад на поліцейську дільницю з метою визволення соціаліста-революціонера з Житомира Прджецького і засуджений до семи місяців тюрми. Восени 1906 року К.В.Гелевея призивають в армію, де він проходить службу в 27-му Піхотинському Вітебському полку. Після демобілізації в 1908 році повернувся до Коростишева і почав працювати каменотесом на місцевому кар'єрі та продовжував займатись політичною пропагандою, В 1911 році був вдруге заарештований за розповсюдження нелегальної літератури і прокламацій і знову відбував свій строк в Радомисльській тюрмі. З 1912 по 1914 рік працював каменотесом на Далекому Сході.

Детальніше...
 
Відвідування вихованців Надрукувати Надіслати електронною поштою
Рейтинг: / 87
Написав Administrator   
07.09.2015

З нагоди початку навчального року працівник кримінальної міліції у справах дітей Юрій Сингаєвський завітав у Кмитівську спеціальну загальноосвітню школу – інтернат, де від імені працівників органів внутрішніх справ привітав вихованців та побажав успіхів у здобутті знань.

Під час зустрічі вихованці з цікавістю слухали привітання та настанови від чоловіка у формі. Після урочистостей школярі зробили пам’ятні фото з працівником міліції. Також протягом року працівниками Коростишівського районного відділу завітають на заняття в кожну школу району та проведуть курс лекції для дітей, щоб навчити їх дотримуватися закону та запобігти вчиненню відносно них правопорушень.

Помічник дільничного інспектора міліції
Коростишівського РВ УМВС
Вікторія Максимчук

 
Почастішали випадки викрадення великої рогатої худоби та коней Надрукувати Надіслати електронною поштою
Рейтинг: / 113
Написав Administrator   
31.07.2015

Шановні жителі району!

Коростишівський РВ УМВС України в Житомирській області повідомляє Вас, що останнім часом на території області та району почастішали випадки викрадення великої рогатої худоби та коней, які залишені без нагляду на пасовищах.

Просимо вжити заходів щодо недопущення залишення домашніх тварин на пасовищах без нагляду, звертати увагу на автомобілі які їздять селами та заготовляють ВРХ та коней. Про вказані випадки повідомляти чергову частину Коростишівського РВ УМВС за телефонами 102 або (04130)5-06-40.

Коростишівський РВ УМВС України
В Житомирській області

 
<< Початок < Попередня 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Наступна > Кінець >>

Всього 13 - 18 з 115

Авторизація






Забули пароль?
Ще не зареєстровані? Реєстрація

Статистика

Користувачів: 9030
Новин: 233
Посилань: 16
Відвідувачів: 17734009

Хто он-лайн

Зараз на сайті: 5 гостей та 2 користувачів

Голосування

Які фільми Вам більш всього подобаються?
 

Випадкова картинка

528282740DB0-1.jpg

Погода


GISMETEO: Погода по г.Коростышев